3.Проблеми та шляхи їх вирішення при реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Діючим законодавством України визначено, що державна реєстрація юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців проводиться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у зазначеній сфері за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи – підприємця. (частина1 статті 5 розділу III ЗУ №755-IV)

Так, починаючи з 01 липня 2013 року, всі повноваження і функції з реєстрації суб’єктів підприємництва – як підприємців, так і юридичних осіб, передаються від органів місцевої влади підрозділам територіальних управлінь юстиції (реєстраційним службам).

Але передбачені законодавством строки розгляду та прийняття рішеннь у сфері державної реєстрації залишилися незмінними, так само як і необхідний пакет документів. Акцентуючи увагу на шанобливому підході до малого бізнесу, Міністерство юстиції України перейнявся метою – не створити проблеми підприємцям. На цій підставі, і щоб уникнути хвилювань на місцевому рівні, вирішуються питання з розміщення державних реєстраторів у тих же приміщеннях державної адміністрації та місцевих виконкомів. Важливим і трохи дивним фактом у даній ситуації виглядає формулювання про тимчасове продовження роботи в даних приміщеннях державних реєстраторів, та ще й з використанням тієї ж оргтехніки. Не встигли підготуватись, як завжди.

Міністерство юстиції України, користуючись становищем, перетягує на себе всі можливі і неможливі функції, поступово перетворюючись на «монстра», який в силу завантаженості і браку ресурсів, вже не в змозі виконувати поставлені перед ним завдання. Всім відомо, що дана реформа готувалася до виконання ще рік тому, але за цей тривалий період кошти для придбання нових комп’ютерів виділені не були.

Вже давно в нашій країні твердо закріпилося розуміння того, що хто хоче працювати, той сам себе і благоустроює. Таке враження, що фінансування ремонтів та купівля оргтехніки за рахунок спонсорів або самих держреєстраторів негласно затверджено на самому вищому рівні.

Але є більш глобальна проблема, ніж комп’ютери і приміщення – кадри. Якщо з районних адміністрацій перейшло в юстицію досить багато реєстраторів, то з міських рад – практично ніхто. І їх можна зрозуміти. Складно знайти підготовленого класного фахівця, готового змінити місце роботи на зарплату вдвічі меншу (враховуючи відсутність надбавок, які здійснювалися за рахунок міських бюджетів). А чим працювати за 1200 грн. – вже краще «сидіти» на біржі. Або на роботі «шукати» додаткові джерела доходу.

В державного реєстратора – сотні людей за день, тисячі документів без права на будь-яку помилку, судові справи, відсутність нормального відпочинку ввечері та у вихідні, без права на відпустку, з постійно занесеним мечем корупції (правоохоронні органи люблять виконувати план саме на реєстраторах, обмеження “Правилами поведінки державного службовця”. Сам прийом документів для реєстратора – це лише 10-20% роботи, потрібно ще отримані документи вивчити, відсканувати, внести в ЄДР, виготовити Довідки та Витяги, відповісти на сотні запитів з прокуратури, ДВС, судів, Міністерства доходів і зборів, соцзахисту, ін, відповідати на телефонні дзвінки. 

Дуже нерівномірне навантаження органів реєстрації по містах і районах. Так, майже 80% всіх зареєстрованих суб'єктів підприємницької діяльності обслуговуються у половині всіх органів реєстрації (це - в містах Києві і Севастополі, обласних центрах і містах обласного підпорядкування). Звідси і велика кількість помилок при реєстрації, а також реєстрація так званих «фіктивних» фірм.

Я пропоную змінити процедуру реєстрації, перетворивши її, по-перше, із заявочного принципу на дозвільний і, по-друге, і це головне, надати функції державної реєстрації органам Міністерства доходів і зборів України. Механізмом для здійснення цих намірів вибрана "фіктивна" фірма. За інформацією Міністерства доходів і зборів Українипо результатам діяльності кожен рік виявляється майже 3000 "фіктивних" підприємств, порушено кримінальних справ приблизно на 10%.

Як свідчить аналіз, проведений Міністерством доходів і зборів України, найбільш характерним видом правопорушень, що скоювалися такими суб'єктами, було незаконне конвертування безготівкових грошових коштів, перерахованих легальними платниками за нібито виконані роботи. За допомогою розрахункових рахунків, відкритих у банківських установах, здійснювався відтік грошових коштів за межі держави, які не повертаються із-за кордону. Так, заданими Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі України, сума неповернутих валютних коштів, яка пройшла через розрахунки тільки 30 банківських установ, складає майже 3-4 млрд. гривень.

Можна зробити висновок, що запровадження зазначених адміністративних заходів не стає перешкодою на шляху фіктивного підприємництва. Перенесення їх із після реєстраційної стадії на стадію реєстрації ефекту не додасть.

Створення та існування "фіктивних" фірм не можна розглядати тільки як наслідок недосконалого порядку реєстрації суб'єктів господарювання. Це явище потрібно розглядати завжди у сукупності всіх факторів, які впливають на нього і єдиного рішення, як правило, неможливо знайти. Ця проблема є загальнодержавною і вирішення питання щодо унеможливлення появи та функціонування «фіктивних» фірм є одним із пріоритетів політики економічного зростання України.

Вирішення проблеми, характерної для досить вузького поля суб'єктів господарювання, пропонується розв'язувати зачіпаючи інтереси та права інших не тільки юридичних осіб, а і всіх громадян України, які бажають займатися підприємницькою діяльністю. Для ведення дійової боротьби з цим явищем необхідно перш за все законодавчо врегулювати термін «фіктивна» фірма, а вже потім, як наслідок, встановлювати відповідальність за це діяння та вносити відповідні зміни та доповнення до інших законодавчих актів з метою унеможливлення появи та функціонування «фіктивних» фірм. [10]

Виходячи з того, що основними сферами дії тіньового сектору економіки є незаконне перерахування валютних коштів за кордон, ухилення від оподаткування, легалізація викраденого майна, переведення безготівкової грошової маси в готівку. Тому боротьбу з «фіктивними підприємствами» необхідно вести, перш за все, на стадії їх реєстрації.

Так як саме до компетенції Міністерства доходів і зборів України відноситься