26

ЗМІСТ

Вступ 3

1.Законодавче регулювання державної реєстрації суб`єктів

підприємницької діяльності в Україні 5 5

1.1.Основні законодавчі акти України щодо державної реєстрації

суб`єктів підприємницької діяльності в Україні. 5

1.2.Державна реєстрація юридичної особи 7

1.3.Державна реєстрація фізичної особи, яка має намір стати підприємцем 12

2.Аналіз стану державної реєстрації суб`єктів господарської діяльності в

Україні протягом 2000-2012 років та станом на 01.10.2013 року 15

3.Проблеми та шляхи їх вирішення при реєстрації юридичних осіб

та фізичних осіб – підприємців 18

ВИСНОВОК 22

Список використаної літератури 25

ВСТУП

Темою моєї роботи є державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців в Україні: проблеми та шляхи вирішення.

Для початку, треба чітко визначити, для себе – що ж потрібно для функціонування підприємства (підприємництва) та отримання ним статусу юридичної особи (фізичної особи - підприємця).

Кожен суб`єкт господарювання повинен пройти державну реєстрацію, якою завершується процес становлення підприємства (підприємництва).

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців регулюється Господарським кодексом України від 16.01.2003 №436-IV та Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 №755-IV (далі ЗУ №755-IV). Згідно цих нормативно – правових актів – державна реєстрація юридичних осіб і фізичних осіб – підприємців – це документальне засвідчення факту створення юридичної особи, засвідчення факту набуття фізичною особою статусу підприємця.[3]

24 травня 2012 року Верховною Радою України прийняті Закони України:

1) № 4839-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо взяття на облік юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" (далі – ЗУ № 4839-VI), яким внесено зміни до Законів України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" та "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове страхування";

2) № 4834-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм", яким, зокрема, внесено зміни до пунктів 64.1, 64.3 статті 64, пункту 65.5 статті 65 та пункту 69.1 статті 69 Податкового кодексу України.[4]

Провідною метою цих змін є принцип "єдиного вікна", при здійсненні державної реєстрації суб’єктів господарювання і взяття їх на облік у органах державної статистики, Міністерстві доходів і зборів та Пенсійного фонду України шляхом запровадження єдиного документу, а саме: виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Таким чином, з дати набрання чинності ЗУ № 4839-VI та змін до пунктів 64.1, 64.3 статті 64, пункту 65.5 статті 65 та пункту 69.1 статті 69 Податкового кодексу України, взяття на облік суб’єктів господарювання в органах державної статистики, Міністерстві доходів і зборів та Пенсійного фонду України підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, яка надсилається (видається) юридичній особі або фізичній особі – підприємцю державним реєстратором у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців".

Метою моєї роботи є визначення терміну "державна реєстрація", розкриття її поняття, висвітлення проблем та шляхи вдосконалення державної реєстрації. Задачами мого дослідження є: знайти шляхи вирішення існуючих проблем, які виникають при здійсненні державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців в Україні, що призводять до існування схем мінімізації оподаткування та втрат доходної частини бюджету.

Предмет дослідження: стан державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців в Україні, шляхи покращення її якості.

Із моменту отримання свідоцтва про реєстрацію підприємство набуває статусу юридичної особи. Державна реєстрація підприємства містить у собі виникнення витрат, що включають у себе реєстраційний збір, витрати на розробку установчих документів (якщо засновник не може скласти їх сам), нотаріальне засвідчення документів, тощо. Окрім цього, необхідно оплатити ліцензію (якщо діяльність підприємства підлягає ліцензуванню), відкрити поточний рахунок у банку, виготовити печатки, штампи, товарні знаки та інші атрибути.[3]

Розвиток господарської діяльності створює необхідні передумови для розв'язанням багатьох економічних та соціальних проблем. Підвищення ролі підприємництва є передумовою стабільного економічного зростання та конкурентоспроможності економіки держави, створення нових робочих місць, збільшення податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів.

Тому актуальною темою на сьогодні є державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності, проблеми що виникають на шляху державної реєстрації та основні шляхи її удосконалення.

У моїй роботі були використані такі методи дослідження: науковий, теоретичний та статистичний .

1. Законодавче регулювання державної реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності в Україні.

1.1. Основні законодавчі акти України щодо державної реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності в Україні.

Згідно Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 №1085/2010 утворено Державну реєстраційну службу України. Відповідно до вказаного Указу функції з реалізації державної політики у сфері реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у сфері реєстрації релігійних організацій, а також функції Міністерства юстиції України з реалізації державної політики у сфері реєстрації покладено на Державну реєстраційну службу України.

Пунктом 1 статті 1 ЗУ №755-IV визначено термін «державний реєстратор» - посадова особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка відповідно до цього Закону від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.[3]

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є засвідченням факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені ЗУ №755-IV, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.[3]

Зазначеним законом затверджено порядок дій державного реєстратора щодо проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, який включає, зокрема:

1)перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці;

2)перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації;

3)виготовлення електронної копії документів, наданих для проведення державної реєстрації на паперових носіях шляхом сканування;

4)внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру;

5)оформлення і видачу виписки з Єдиного державного реєстру.

Єдиний державний реєстр юридичних осіб і фізичних осіб – підприємців (далі єдиний державний реєстр) являє собою електронну автоматизовану систему збору, накопичення, захисту, зберігання і видачі інформації щодо юридичних осіб і фізичних осіб – підприємців. Адміністратором Єдиного державного реєстру є Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр». В Єдиному державному реєстрі міститиметься більше інформації щодо суб’єктів підприємницької діяльності, наприклад, прізвище, ім’я та по батькові осіб, які мають право розпоряджатися майном юридичної особи від її імені, причому, якщо є обмеження права представляти інтереси юридичної особи, то вони також мають бути відображені в Єдиному державному реєстрі. В Єдиному державному реєстрі мають міститися відомості стосовно розміру статутного (складеного) капіталу господарського товариства, розміру часток, які мають учасники у капіталі товариства, способу формування капіталу та строків його сплати. Інформація щодо здійснення реєстраційних дій повинна відображатися на WEB-сторінці та в офіційному бюлетені. 

Інформацію для Єдиного державного реєстру збирають посадові особи – державні реєстратори реєстраційної служби України. Реєстрація означає засвідчення фактів створення юридичної особи, припинення її діяльності, набуття або припинення юридичного статусу підприємця у фізичної особи, а також вчинення інших дій шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.