
- •Лекція №6
- •Література:
- •1. Еволюція поняття „вища освіта”. Загальна характеристика системи вищої освіти.
- •2. Головні тенденції змін вищої освіти на зламі тисячоліть
- •3. Порівняльний аналіз систем вищої освіти провідних країн світу. Характеристика освітньої системи в сша
- •Характеристика освітньої системи у Великобританії
- •Характеристика освітньої системи у Німеччині
- •Характеристика освітньої системи у Франції
- •Характеристика освітньої системи в Японії
Характеристика освітньої системи у Франції
У Франції вступ у державні університети безконкурсний, а тому 90% учнів, які отримали атестат про загальну середню освіту, продовжують навчання у вищих школах. В 1992 р. навчалося понад 1,8 млн. осіб, наприкінці 90-х років – майже 2 млн. Кількість студентів постійно зростає. 90% навчається в університетах, які у порівнянні з вищими професійними школами дають більш загальну освіту. Понад половину студентів становлять дівчата (крім природничих наук).
Невеликий сектор вищої освіти – так звані „Великі школи” (Grandes ecoles) – готує службовців і фахівців найвищого ґатунку, а тому відбирає лише кращих учнів (конкурси нерідко сягають 6-15 осіб на одне місце). Контингент їх вступників – еліта з еліт, оскільки більшість навчалася після ліцеїв два роки у суто репетиторських „підготовчих класах”, програма яких набагато складніша і важча від програми перших двох курсів університетів. У разі невдачі з „Великими школами”, випускники цих класів приходять на третій курс університетів. Саме вони надалі стають „окрасою” цих закладів.
Вища освіта у Франції має дуже багату історію. Паризький університет існує з 1150 р., Сорбонна – з 1200 p. Зараз в країні існує 250 вищих навчальних закладів, з них 77 – університети (65 з яких – державні). Університети складають провідну ланку системи вищої освіти, в них навчається 88% студентів.
Особливе місце в системі вищої освіти займають „великі школи”, що перевищують за академічним престижем університети. Серед таких шкіл Вища нормальна школа, Політехнічна школа. Національна школа східних мов та інші.
У Франції вища освіта поділяється на:
• “коротку” - неповна вища освіта, яка готує протягом 2-х років фахівців середньої ланки для різних галузей виробництва і сфери обслуговування; дається в університетських інститутах технології і секціях вищих техніків;
• “тривала” - дають університети і спеціалізовані вузи, так звані великі школи.
Близько 90% студентів навчаються в університетах.
З 1969 р. почалося розукрупнення університетів. Паризький університет, що нараховував близько 120 тис. студентів, був розділений на 13 університетів, більшість яких виведено в передмістя Парижу. Утворено ряд нових університетів у провінційних містах. На початку 90-х років у Франції нараховувалося 73 університети (1,3 млн. студентів).
Всі університети - державні. Тільки вони мають право присвоювати вчені ступені і звання. Навчання в університетах безкоштовне, однак при вступі на перший курс абітурієнт вносить невелику суму. Частина студентів з малозабезпечених сімей одержує стипендії.
На початку 70-х років змінена структура університетів: замість факультетів створені так звані навчально-дослідницькі об’єднання, яким надане право: а) визначати програми і методики навчальних курсів; б) керувати дослідницькою роботою; в) підбирати викладачів тощо.
З’явилися і нові напрямки: інженерні, сільськогосподарських наук, архітектури, фізичної культури і спорту тощо; число студентів там поки невелике. Бакалаври приймаються в університет за багатьома напрямами навчання без іспитів; якщо не мають диплому бакалавра, то складають іспити за програмами випускного класу ліцею. Число місць на першому курсі не лімітується.
Навчання в університеті поділяється на три 2-річних цикли:
- перший цикл - детально вивчаються загальноосвітні дисципліни, близькі до обраної професії. Успішне закінчення цього циклу дає диплом про загальноосвітню університетську підготовку;
- другий цикл - підсилюється спеціалізація. Протягом одного року йде підготовка до складання іспиту на ступінь ліценціата з гуманітарного або природничо-математичного профілю. Для багатьох студентів на цьому закінчується університетське навчання. Ті, що продовжують навчання в університеті, готуються ще рік до іспиту на одержання диплому більш високого рівня – “метриз”;
- на третьому циклі навчання університет готує до роботи в науково-дослідних установах і вищій школі. Після 1-го року вручається “диплом про поглиблену підготовку”, а після 2-го – “диплом доктора третього циклу”.
Перехід на кожен наступний цикл можливий лише при наявності диплома про успішне закінчення попереднього циклу і відповідного рішення комісії з орієнтації. Найбільш тривалі терміни вищої медичної освіти: доктор медицини готується протягом 8 - 10 років; доктор-фармацевт - 6 років.
У ряді університетів ведуться наукові дослідження в галузі математики, природничих наук, медицини, інформатики, історії.
Міністерство освіти і науки Франції проводить жорсткий контроль за діяльністю вузів. Будь-який новий курс вимагає сертифікації і акредитації з боку Міністерства. Акредитація проводиться один раз на 4 роки. Існує спецрада з оцінки освітніх програм, яка залежить від Міністерства освіти, яке контролює якість підготовки студентів.
Більшість приватних університетів належить церкві. їх випускники мають, як правило, високу кваліфікацію і користуються великим попитом. Навчання в університеті поділене на кілька циклів. Після закінчення кожного з них присвоюється певна наукова ступінь та видається диплом. Студент, як правило, сам організовує свою роботу (відвідування занять не є обов'язковим), але двічі на рік необхідно здати встановлені екзамени. За їх результатами студентів поділяють на розряди, що має велике значення під час розподілу вакансій серед випускників.