7. Еколого-меліоративний стан осушуваних земель

7.1. Основні критерії оцінки еколого-меліоративного стану осушуваних земель

Основними критеріями оцінки еколого-меліоративного стану осушуваних земель є стан водно-повітряного і поживного режиму грунтів, стан ґрунтового покриву – його еродованість і забруднення радіонуклідами, важкими металами й отрутохімікатами, технічний стан меліоративної системи.

Одним з головних чинників, які визначають водно-повітряний режим грунтів, є рівень ґрунтових вод, що залежить від гідрогеологічних та гідрологічних умов місцевості, термінів (тривалості) відведення із системи талих або зливових вод, що, в свою чергу, залежить від дієздатності гідротехнічних споруд.

Для грунтів різного механічного складу і фаз розвитку рослин оптимальний рівень ґрунтових вод може істотно відрізнятися і підтримуватися на різній глибині. Так на мінеральних піщаних грунтах і супісках Полісся у фази інтенсивного росту рослин і до збирання врожаю рівні ґрунтових вод рекомендується підтримувати на глибині 80–100 см, а на суглинках – 100–130 см.

На торфових грунтах для таких культур, як ячмінь, кормові боби найбільш сприятливою глибиною ґрунтових вод у період вегетації рослин вважається 100–120 см, для вівса – 80–90 см. Для жита на цих грунтах у період сівби рівень ґрунтових вод можна підтримувати на глибині 55–60 см, навесні – на 60– 70 см і в період колосіння, цвітіння і молочної стиглості – до 100 см. Льон найкраще росте і розвивається, коли рівень ґрунтових вод під час сівби знаходиться на глибині 50–60 см, а в період цвітіння і достигання –70–100 см.

Для багаторічних трав у сівозмінах оптимальний рівень ґрунтових вод повинен бути на глибинах: на торфовищах – у межах 75–85 см і на осушуваних мінеральних грунтах – 60–80 см.

Оскільки рівень ґрунтових вод є головним результативним чинником, що визначає режим вологості грунтів, від якого залежить урожай, то систематичне відстеження його змін є необхідною складовою робіт гідрогеолого-меліоративних експедицій і партій Держводгоспу України.

Як видно з таблиці, близько 2% осушених земель за рівнем ґрунтових вод перебувають у стані, коли вирощування сільськогосподарських культур через перезволоження півметрового шару грунту майже неможливе, а на кожному десятому гектарі рівень ґрунтових вод має допустиму межу їхнього верхнього горизонту 0, 5–0, 7 м. Крім того видно, що протягом останніх років показники рівня ґрунтових вод на системах практично не зазнають істотних змін.

За результатами оцінки можна прийти до висновку, що меліоративний стан осушуваних земель переважно добрий і задовільний. Лише близько 6, 5% осушених площ вимагають корінного поліпшення. Найбільші площі земель із незадовільним меліоративним станом розміщені у Волинській, Житомирській, Київській і Черкаській областях – у межах 8, 1– 11, 8% їхньої загальної кількості.

Якщо аналізувати причини незадовільного стану осушуваних земель, то 1, 8% з них мають таку оцінку внаслідок високих рівнів ґрунтових вод, 2, 4% – унаслідок пізніх термінів відведення надлишку води і 2, 4% – унаслідок рівнів ґрунтових вод і термінів відведення.

Крім названих показників, важливим оцінювальним критерієм еколого-меліоративного стану осушуваних земель є гідрохімічні та радіологічні показники ґрунтових вод і хімічні характеристики грунтів, які можуть впливати на стан посівів і якість урожаю, а також гідрохімічний та радіологічний стан дренажних вод, як джерела забруднення водоприймачів.

Підсумковим показником еколого-меліоративного стану осушуваних земель є врожайність сільськогосподарських культур. Проте тільки на підставі систематичного спостереження як за головними, так і другорядними показниками еколого-меліоративного стану осушуваних земель можна ухвалювати адміністративні рішення про реконструкцію, ренатуралізацію або зміну напрямів використання меліорованих земель. Тому створення і ведення комплексу робіт з еколого-меліоративного моніторингу на цих землях є найважливішим завданням сьогодення. Однак комплексне ведення такого моніторингу потребує наукового обгрунтування не лише у процесі його створення, але і для подальшого аналізу одержаних результатів та оцінки стану меліорованих площ.