4. Нормативно-правові акти, прийняті за згодою сторін.

Джерелами трудового права також є акти нормативно-правові акти, прийняті за згодою сторін.

До таких актів відносяться акти соціального партнерства та локальні нормативно–правові акти, які приймаються між сторонами соціально-трудових відносин і є наслідком та результатом компромісу досягнутого між ними.

Акти соціального партнерства – колективні договори та колективні угоди, що укладаються на державному, галузевому, регіональному рівнях.

Локальна нормотворчість здійснюється безпосередньо учас­никами трудових відносин, які беруть участь у створенні цих норм, можуть впливати на їх зміст. Це дає можливість працю­ючим знати обсяг належних їм прав та обов'язків, що визна­чені локальними нормами, максимально пристосовуючи їх для реалізації своїх інтересів та задоволення потреб.

Для того щоб здійснювалась локальна нормотворчість, не­обхідні дві умови:

По-перше, норми є локальними і набувають чинності лише за умови, що вони прийняті у порядку, попе­редньо визначеному централізованим регулюванням.

По-дру­ге, локальна нормотворчість можлива за наявності загальної норми, що надає певним суб'єктам право займатись нормотворчістю.

Таким чином, локальна норма в трудовому праві України — правило загальнообов'язкової поведінки, що попередньо сан­кціоноване державою і прийняте у встановленому законом по­рядку безпосередньо на підприємстві, в установі, організації, діє в його межах.

До локальних документів на підприємствах, в ус­тановах, організаціях відноситься:

- колективний договір;

- правила внут­рішнього трудового розпорядку;

- положення про преміювання і виплату винагоро­ди за підсумками роботи за рік.

Таким чином, локальні норми, що приймаються власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом спільно з трудовим колективом або за погодженням з профспілковим комітетом, є складовою частиною системи тру­дового права. Вони повинні бути внутрішньо погодженими з більш загальними правовими нормами, які займають провідне, визначальне місце в ієрархії правових норм.

5. Акти колишнього срср по трудовому праву в законодавстві України.

Відповідно до постанови Верховної Ради України “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР” від 12 вересня 1991 р. до прийняття відповідних актів законодавство України на її території застосовуються акти законодавства СРСР з питань, не урегульованих законодавством України за умови, що вони не протирічать Конституції і законам України.

В системі нормативних актів про працю і заробітну плату є та особливість, що в її складі є група підзаконнних актів, які виходили від спеціалізованого органу управління, який займався спеціально питаннями праці і заробітньої плати.

В свій час до 23 червня 1933р. таким органом був народний комісаріат праці СРСР ( і НКП союзних республік).

Пізніше таким функціональним органом став Державний комітет Ради Міністрів колишнього СРСР з питань праці і заробітньої плати.

Нормативні акти Наркомпраці СРСР (НКП союзних республік) і нормативні акти Державниго комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці заробітньої плати містили норми, які виражені в правилах, інструкціях і роз”ясненнях які конкретизували і деталізували правоположення, встановлені в законі, указі чи постанові уряду. Це пояснюється тим, що в зв”язку з складністю питань про працю і заробітньої плати, норми встановлені в законах, указах і постановах уряду в багатьох випадках не могли застосуватись, якщо вони не супруводжувались відповідними інструкціями, правилами або розясненнями. Але якщо б такі інструкції, правила і роз”яснення видавалися галузевими або місцевими органами, то це привело би до порушення єдності в регулюванні праці і заробітньої плати в маштабі держави, до порушення принципу однакової винагороди за однакову працю. Власне цим і пояснювалась в той час необхідність сконцентрування компентенції в області видання правил, інструкцій і роз”яснень по застосуванню трудового законодавства в руках одного функціонального органу.

З 1957 р. по 1991 р. Державний комітет Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітньої плати приймав інструкції, правила, роз”яснення з питань заробітньої плати, робочого часу і часу відпочинку, нормування праці компенсацій за роботу з шкідливими умовами праці, пенційгного забезпечення і з інших питань . цим комітетом спільно з Президією Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок ( ВЦ РПС) видались також нормативно- правові акти з питань регулювання найманої праці. З 1934 р. у зв”язку з ліквідацією Наркомпраці СРСР було делеговано ВЦ РПС право видання ( з затвердженням або попередньою санкцією Раднаргоспу СРСР) правил інструкцій і роз”яснень по застосуванню трудового законодавства. ВЦ РПС видавало такі акти як з питань укладення колективних договорів, діяльності технічних інспекторів ( по нагляду за охороною праці і технікою безпеки), забезпеченню допомого по державному соціальному страхуванню.

В наш час продовжують діяти ті постанови Наркомпраці СРСР ( і НКП УРСР ), які не втратили силу у зв”язку з прийняттям нових законів.

Аналогічно діють і нормативні акти Держкомітету РМ СРСР з питань праці і зарплати, а також спільні документи, прийняті Держкомітетом РМ СРСР з питань праці і зарплати і ВЦ РПС.