13.3 Специфікація

Специфікація (ДЕРЖСТАНДАРТ 2.108-68) є текстовим конструкторським документом, що визначає склад складальної одиниці, комплексу й комплекту й необхідний для комплектування й виготовлення конструкторських документів, планування й запуску у виробництво виробів. Специфікація в загальному випадку складається з восьми розділів. Наявність розділів визначається складом специфікованого виробу.

Назва кожного розділу вказується як заголовок у графі «Найменування» і підкреслюється тонкою суцільною лінією.

Розділ Документація. У нього записуються: а) документи – основний комплект конструкторських документів специфікованого виробу за винятком специфікації; б) документи основного комплекту ув'язнених у специфікацію неспеціфікованих основних частин (деталей) крім креслень деталей.

Документи записуються в такій послідовності - складальне креслення загального виду, габаритне креслення, монтажне креслення, схеми й т.д.

Розділи Комплекси, Складальні одиниці, Деталі. У ці розділи записують комплекси, складальні одиниці й деталі, що безпосередньо входять у специфікований виріб.

Запис зазначених виробів усередині розділу роблять за абеткою сполучення початкових знаків (букв), індексів організацій розроблювачів і далі в порядку зростання цифр, що входять у позначення.

Розділ Стандартні вироби. У нього записують стандартні вироби, що входять у специфікований виріб.

Розділ Інші вироби. У розділ записують вироби, виготовлені не по основним конструкторським документам, а взяті по каталогам, прейскурантам і т.п.

Розділ Матеріали. У розділ вносять матеріали, що входять у специфіковані вироби й записують по видам у такій послідовності: метали чорні; матеріали магнітоелектричні й феромагнітні; метали кольорові, благородні й рідкі; кабелі, дроти й шнури, пластмаси й прессматеріали; паперові й текстильні й ін.

Розділ Комплекти. У розділ вносять відомість експлуатаційних елементів і комплекти, застосовувані по конструкторським документам і безпосередньо вхідні в специфікований виріб.

Специфікацію виконують на окремих аркушах формату 11 (210X297) на кожну складальну одиницю.

ДЕРЖСТАНДАРТ 2.108-68 передбачає форму 1 специфікації для першого або заголовного аркуша й форму 1а для наступних аркушів.

Порядок заповнення граф специфікації.

Графа Формати вказує позначення формату конструкторського документа. Для розділів Стандартні вироби, Інші вироби, Матеріали графові не заповнюють. При записі в специфікацію деталей, на які не виконані креслення, у графі пишуть БК (без креслення) прописними буквами.

Графа Зона заповнюється в тому випадку, коли передбачається розбивка поля креслення на зони (ДЕРЖСТАНДАРТ 2.104-68).

Графа Поз (позиція). Уписують порядкові номери позицій, нанесених на кресленні складових частин, що входять у виріб.

Для розділів Документація й Комплекси графи не заповнюють.

Графа Позначення. У графі вказують привласнені позначення записуваних конструкторських документів. Графи не заповнюють для наступних розділів: Стандартні вироби, Інші вироби й Матеріали.

Графа Найменування. Для конструкторських документів, які входять в основний комплект документів виробу (специфікованого), записують тільки їх найменування, наприклад: Складальне креслення, Монтажне креслення. Для розділів Складальні одиниці, Деталі – найменування виробів, записаних в основному написі на основних конструкторських документах.

У випадках, коли на деталі не складені креслення, указують найменування деталі й всі розміри для їхнього виготовлення.

Для розділу Стандартні вироби найменування виробів і умовних позначок записуються згідно Держстандартам.

Графа Кіл (кількість). У графі вказують кількість складових частин виробів на один специфікований виріб.

Для розділу Матеріал – загальна кількість матеріалу із вказівкою одиниці виміру (на один специфікований виріб).

Графа Примітка вказує необхідні додаткові відомості для планування й організації виробництва.

На початку специфікації перед найменуванням розділа Документація залишається вільний рядок.