Аналіз теоретичних джерел з проблеми дослідження

Ця частина роботи звичайно становить зміст першого – теоретичного розділу. Метою аналізу літератури курсової роботи із психології є опис установлених і вивчених фактів і закономірностей, що становлять теоретичну основу, на яких будуються власні дослідження автора. Такий підхід дозволяє визначити ступінь вивченості проблеми, а також ті її сторони, які залишилися за межами уваги.

Теоретичний розділ містить у собі кілька параграфів. Розподіл тексту на параграфи здійснюється, виходячи із структурування загального змісту розглянутої літератури на блоки, пов'язані з різними сторонами, аспектами досліджуваної проблеми.

Кожен пункт є цілісною, завершеною частиною роботи, у якій виділяється головна ідея, відбита в цілій сукупності проаналізованих джерел. Ця ідея виділяється в кожному параграфі й формулюється як його висновок в одному або декількох абзацах, що завершують його текст.

Так само, як і кожен параграф, теоретичний розділ в цілому завершується висновками, зробленими автором на основі аналізу всіх теоретичних джерел. Формулювання таких висновків відбиває основні положення, від яких відштовхується автор курсової роботи при проведенні власного дослідження.

Процес складання тексту теоретичної частини жадає від студента вміння аналізувати точки зору декількох авторів на досліджувану проблему, вибирати головне, відкидати другорядне. Вивчаючи літературні джерела з обраного об’єкту дослідження, скорочується її обсяг за рахунок поглиблення вивчення змісту й у зв'язку з темою й проблемою наукового дослідження.

Покажемо це на прикладі типових помилках, які допускають студенти при роботі над теоретичною частиною курсової роботи. Вони такі:

1. Компіляція, тобто з’єднання результатів чужих досліджень, робіт без самостійної обробки джерел. Текст у такому випадку складається з готових «шматків», відібраних із книг, статей й, найчастіше, невдало сполучених один з одним. Такий прийом зовсім неприйнятний, оскільки цінність такого тексту мінімальна. Крім того, у цьому випадку має місце порушення авторських прав і наукової етики.

2. Просте перерахування літературних джерел і переказ їхнього змісту. Текст, складений таким чином, легко відрізнити за наступною ознакою. Практично кожен абзац починається словами: «Б.Г.Ананьєв писав...», «П.В.Симонов стверджував...», «За словами А.В.Петровського...» і т.п. Такий текст також носить компілятивний характер.

Подолання подібного недоліку можливо тоді, коли в центрі уваги буде досліджувана проблема, а не цитати різних авторів. В аналізі джерел необхідно йти від проблеми до авторських позицій і наробітків, а не навпаки. У такому випадку прізвища вчених частіше згадується в посиланнях, ніж у самому тексті.

3. Відсутність посилань на конкретні джерела. Текст без посилань виглядає як повністю авторський, де висловлювані чужі думки виявляються «привласненими» автором курсової роботи. Тому введення посилань - обов'язковий атрибут кваліфікованого складання тексту.

Посилання дається або наприкінці речення /абзацу/, або - у середині, але обов'язково відразу після констатації якого-небудь факту, закономірності, установленої певним дослідником. Обов'язкові також посилання після цитат.

Гарний текст, як правило, містить кілька посилань на кожній сторінці.

4. Відсутність авторської позиції. Якщо автор просто викладає теоретичні положення, то залишається не ясним, що про їх думає він сам. Оскільки різні підходи, точки зору бувають суперечливими, незбіжними у своїх трактуваннях тих самих фактів, авторові варто вказати, до якій з них тяжіє він сам, з ким і чому він не погоджується. Однак при викладі точки зору автора від першої особи вживається не займенник «я», «мені», «по-моєму», авторські «ми», «нам» і т.д. Тому припустиме вживання таких зворотів, як: «На нашу думку», «на наш погляд», «ми виходили із припущення», «у нашому дослідженні». Можна виражати ту ж думку в безособовій формі: «важко погодитися», «більш вдалим є», «можна затверджувати», «можна зробити наступні висновки» тощо.

5. Стилістичні помилки, до яких належать:

а) вживання виразів-штампів типу «червоною ниткою», «на даний момент», «на всі сто відсотків» і т.п.;

б) використання мовних засобів, з метою додання тексту емоційного значення. Наприклад: «Психолог! Яка висока твоя місія!», «Важко бути підлітком, коли тебе ніхто не розуміє...»;

в) повторення тих самих слів або їхніх сполучень.

У цілому в курсовій роботі повинен бути дотриманий єдиний стиль викладу матеріалу, забезпечена орфографічна, синтаксична, стилістична грамотність відповідно до встановлених мовних норм.