Сензитивний тип

До нього належать непомірно чуттєві, вразливі діти, які постійно страждають від почуття неповноцінності, а отже, навіть удаваної несправедливості. Це відбувається тому, що найменша сила зовнішнього збудження потрібна для вияву переживань, будь-якої іншої психічної реакції.

Представники цього типу особистості постійно перебувають у стані тривоги, очікування неприємностей та несправедливих дій із боку інших. Як і гіпертими, сен-зитиви цілком залежать від обставин, проте в гіпертимів ця залежність виявляється у вольовій сфері, потребі негайно діяти, а в сензитивів - в емоційній. Сензитивний тип особистості із будь-якого приводу починає сильно переживати, не завжди може критично оцінити події, що відбуваються, і знайти продуктивний вихід із складної ситуації.

Сензитиви надзвичайно прив'язані до інших людей, уміють бути щирими друзями, вразливо реагують на будь-яку несправедливість, виявлену до їх рідних і близьких. Часто їх переживання сильніші за переживання тих, хто постраждав. Проте загалом сфера їх відносин із людьми є дисгармонійною через здатність до перебільшення та гіперболізації несхвалення на свою адресу з боку оточення і бажання залишатися непомітними. Представники цього типу важко переживають ситуації, у яких може постраждати їх репутація, коли їм здається, що їх вважають нещирими, несправедливими або іронізують, насміхаються над ними. До себе сензитиви пред'являють непомірно високі вимоги. Вони часто незадоволені індивідуальними особливостями, перебільшують власні недоліки, забуваючи іноді про достоїнства.

Замкнутий тип

Основними рисами особистості цього типу є обмеженість у спілкуванні та контактах з іншими людьми, прагнення до усамітнення, незалежності від зовнішніх обставин і думок оточення (людина в собі). Для таких людей, які живуть у світі власних уявлень, важливо не те, що реально відбувається (справедливе-несправедливе), а те, що вони про це думають. Ці особистості не наділені "емоційним резонансом", здатністю до симпатії чи переживання несправедливості, що поглиблює дисгармонію з оточенням. Вони високо оцінюють себе і недооцінюють інших.

Астенічний тип

Серед інших дисгармоній астенічний тип особистості характеризується підвищеною втомленістю, роздратованістю, недовірливістю та тривожністю. Особливо його виснажують не фізичні, а розумові навантаження. Якщо своєчасно не вжити заходів, то такий стан нервово-психічного виснаження, виражений у зниженні тонусу психічних процесів, може спричинити стійкі зміни в поведінці, дисгармонію у взаєминах із навколишнім світом, людьми і самим собою. Іноді роздратованість у представника цього типу виникає з найменшого приводу, через що здатна легко спрямовуватися на людину, яка випадково потрапила в поле зору. Відтак вибух гніву може швидко змінитися розкаянням, почуттям провини за несправедливо заподіяну образу.

До себе астенічний тип часто ставиться самозакохано і незадоволений ставленням інших. Визнає це лише в найближчому колі, як правило, - сім'ї. Образ самого себе дисгармонійний. Людина вважає, що вона справді малопомітна, неяскрава і справедливо не викликає поваги. Водночас думка про те, що такою її бачить оточення, що ці недоліки були в неї і раніше, поглиблює загальний депресивний і напружений емоційний фон, сконцентрований навколо власних невдач і ураженого самолюбства.

Єдиним конструктивним виходом із складних, конфліктних переживань є утворення нового образу самого себе, Я-майбутнього, формування ідеалу, до якого слід прагнути. Без допомоги інших робота, спрямована на подолання внутрішньої дисгармонії, ускладнюється, оскільки потребує сильної волі, здоров'я, яких бракує особистості цього типу.

Існує значна кількість інших типів особистості, які виражені слабше. Водночас жодного із них немає в "чистому" вигляді.

Людина, знаходячись між матеріальним і духовним світами, перебуває під загрозою неврівноваженості, непостійності в самовияві справедливості. Педагог у своїй діяльності не завжди чинить справедливо, оскільки часто сам зазнає несправедливого ставлення до себе. Проте це не виправдовує його, адже він зобов'язаний бути розсудливим, поміркованим у власних діях, виявляти моральну стійкість, навіть мужність щодо різних форм соціальної та індивідуальної несправедливості і вміти обирати справедливі засоби у вихованні молоді.