
- •3.3. Моральний обов'язок педагога
- •Суперечність між належним і сутнісним у виконанні морального педагогічного обов'язку
- •Суперечність між свободою і необхідністю у виконанні морального педагогічного обов'язку
- •Суперечність між волею і розумом у виконанні морального педагогічного обов'язку
- •Суперечність між розумом і почуттями у виконанні морального педагогічного обов'язку
- •3.4. Моральна відповідальність педагога
- •3.5. Педагогічна справедливість
- •Заохочення - покарання - справедливість
- •Збудливий тип
- •Нестійкий тип
- •Гіпертимний тип
- •Демонстративний тип
- •Сензитивний тип
- •Замкнутий тип
- •Астенічний тип
- •4. Моральна самосвідомість особистості педагога
- •4.1. Сутність моральної самосвідомості особистості педагога
- •Честь і гідність педагога
- •. Совість (сумління) педагога
- •Моральні проблеми педагогічної діяльності
- •5.1. Роль і місце вчинку в моральній діяльності педагога
Нестійкий тип
Соціологи та психологи виокремлюють групу дітей, які сприймають дійсність як джерело розваг, для яких усе існує функціонально, на рівні задоволення потреб. Типовими мотивами їх дій є бажання "розслабитись", забутись і переключитись.
У спілкуванні з іншими людьми нестійкі особистості, як правило, обирають роль тих, кого ведуть за собою, та визнають лідерами активніших і самостійніших.
Оскільки представники цього типу не вміють поводити себе незалежно, здатні до навіювання, їх можуть використовувати антисоціальні особистості для здійснення несправедливих вчинків.
Дисгармонія відносин із навколишнім світом, невідповідність вимогам життя виявляються і в сприйнятті власних особливостей та індивідуальних рис. Для нестійкої особистості характерна відсутність стабільного образу самого себе, залежність самооцінок від випадкових оцінок людей, які в цей момент перебувають поруч. Тому самооцінка власних дій у такої особистості може коливатися від несправедливої до справедливої.
У нестійкої особистості здатність відмовитись від власних задумів паралізує її духовні сили. Особливо це властиво юнацтву, коли особистість ще не зовсім сформована.
Гіпертимний тип
До нього належать діти, які завжди перебувають у піднесеному настрої. Така особистість справляє враження, що в неї все гаразд, відсутні будь-які проблеми. Вона енергійна, рухлива, радісна та самостійна, демонструє гармонію зі світом, а відкритий характер свідчить про безконфліктність і справедливість.
Неформальні взаємини з іншими людьми складаються в гіпертимів досить сприятливо, якщо не зважати на їх нестійкість та поверховість. Вирізняючись кон-тактністю, невмотивовано піднесеним настроєм і рішучістю, вони, як правило, претендують на головні ролі в групі, беруть на себе функції лідера і часто добиваються визнання. Ділові стосунки із людьми цього типу підтримувати складно: вони не виконують обіцянок, не рахуються з думками інших, не сприймають критичних зауважень, тому здатні на несправедливі дії.
Гіпертим виявляє індивідуально-неповторні особливості чітко і константно, проте образ самого себе при всій його цілісності здебільшого складається з Я-очіку-ваного, уявлень про те, яким можна стати, якщо лише захотіти. Усвідомлення, яким бачить його в цей час оточення, утруднене.
Демонстративний тип
Основні риси демонстративної особистості полягають у прагненні будь-що звернути на себе увагу, добитися від оточення подиву, захоплення, співчуття, обурення і навіть ненависті, тільки не байдужості. Глибинний егоцентризм є її найслабшою індивідуальною особливістю.
Представники цього типу надто вибірково ставляться до справедливих або несправедливих вчинків. Так, вони можуть легко і швидко забути один із випадків виявленої до них несправедливості, проте довго пам'ятати про інший. Часто вважають, що їх справедливий учинок недооцінили. Це спричинює в них заздрість успіхам інших, несправедливу та недоброзичливу їх характеристику.
Демонстранти значну увагу приділяють власним індивідуальним особливостям. Образ самого себе охоплює як Я-реальне, так і Я-ідеальне, утворюється з ідеальних, вигаданих уявлень, які не збігаються з оцінками оточення. Реальний образ самого себе в них не виникає, а ідеальні уявлення про власні можливості будуються не на основі соціальних очікувань, а на фантазіях і переконаннях у власній неповторності (Дон Кіхот).