Відмінності суспільства і держави:

• Держава має певні політичні характеристики: територія, прапор, своєрідний етнічний склад, герб, гімн і інші атрибути, яких суспільство не має. Таким чином, суспільство – ідеальне, держава – реальна.

• Суспільство забезпечує в першу чергу рівні права людей соціально реалізуватися, тобто забезпечує соціальні права: свободу переконання, свободу совісті, висловлювань, захист від дискримінації і т. д. Держава повинна забезпечити певну цілісність етносу, а також систематизувати і унормувати систему постачання матеріальних благ до людей – це економічна система; створити якісну політичну (управлінську) систему, розподілу цих благ; забезпечити неможливість або важкість дискримінації (образи, ущемлення прав і свобод) одних людей іншими (правова система). Таким чином, суспільство декларує і вимагає, а держава захищає і розподіляє.

• Держава має реальну караючу функцію, якої не має суспільство. Основним інструментом впливу суспільства на соціальну ситуацію є мораль, і максимум, що загрожує злочинцю з боку суспільства – це масовий осуд. Право, адміністративні органи – це функціональні елементи держави. Держава же керується (послуговується) правом як власне караючим інструментом, і здатна розпорядитися життям і смертю злочинця згідно фіксованих і санкціонованих суспільством процедур.

Останнє означає, що у конкретному праві із необхідністю відображаються суспільні вимоги, моральні настанови, настрої та очікування, які виникають у суспільстві як реакція на той чи інший злочин. (Існує думка, що право розділяється на звичаєве та позитивне, проте усяке позитивне право спочатку було звичаєвим (прийнятим у даному суспільстві (спільноті). Так, кодекс царя Хаммурапі або зафіксовані у Біблії старозавітні правові норми покарання не можуть бути реалізовані буквально у сучасному світі. Проте, моральні основи, на яких виростає «оцифроване» право, є прерогативою, витвором суспільної думки ще з найдавніших часів. Відбір моральних норм, за порушення яких на члена спільноти накладається штраф, відбувався разом із становленням першої спільноти емпіричним шляхом, через систему табуації і традиції. Сучасне право – це зафіксовані нормативно стародавні моральні норми, за які накладається соціальна санкція (акція) відповідно до сучасних реалій (смертна кара, штраф, суспільні роботи….).

При цьому жодна держава в принципі не повинна використовувати як каральні санкції методи, не схвалені суспільством. Лише симбіоз моралі і права, як і суспільства із державою, є найкращою моделлю для функціонування будь-якого соціуму, що знаходиться під захистом суспільства.

Універсальні суспільні традиції, дотримання яких контролюється на державному (економічному, політичному, правовому) рівнях:

• пошани старших,

• стимулювання молодших,

• забезпечення бідних,

• підтримка хворих,

• розвиток талантів,

• інше.

Обов’язки, накладені на осіб суспільством, дотримання яких контролює держава:

• не здобувати собі блага через ущемлення права інших;

• не конфліктувати відкрито або при конфлікті не застосовувати моральне чи психологічне або фізичне насильство;

• не принижувати гідність іншої особи;

• неухильно забезпечувати гідне існування «близьким»;

• не порушувати цілісність суспільних устоїв, пропагандуючи ті чи інші види асоціальної поведінки;

• інше.