- •Інші визначення соціального:
- •Відмінності суспільства і держави:
- •Права, декларовані суспільством, які повинна забезпечити держава:
- •1) Яким соціальним групам прогрес вигідний;
- •2) Хто здатний визначити, що вважати прогресивним;
- •3) Хто має право вирішувати, які індивідуальні чи соціальні витрати є доцільними для досягнення того чи іншого рівня прогресу.
- •Характеристики доіндустріального та індустріального типів суспільства
Відмінності суспільства і держави:
Держава має певні політичні характеристики: територія, прапор, своєрідний етнічний склад, герб, гімн і інші атрибути, яких суспільство не має. Таким чином, суспільство – ідеальне, держава – реальна.
Суспільство забезпечує в першу чергу рівні права людей соціально реалізуватися, тобто забезпечує соціальні права: свободу переконання, свободу совісті, висловлювань, захист від дискримінації і т. д. Держава повинна забезпечити певну цілісність етносу, а також систематизувати і унормувати систему постачання матеріальних благ до людей – це економічна система; створити якісну політичну (управлінську) систему, розподілу цих благ; забезпечити неможливість або важкість дискримінації (образи, ущемлення прав і свобод) одних людей іншими (правова система). Таким чином, суспільство декларує і вимагає, а держава захищає і розподіляє.
Держава має реальну караючу функцію, якої не має суспільство. Основним інструментом впливу суспільства на соціальну ситуацію є мораль, і максимум, що загрожує злочинцю з боку суспільства – це масовий осуд. Право, адміністративні органи – це функціональні елементи держави. Держава же керується (послуговується) правом як власне караючим інструментом, і здатна розпорядитися життям і смертю злочинця згідно фіксованих і санкціонованих суспільством процедур.
Останнє означає, що у конкретному праві із необхідністю відображаються суспільні вимоги, моральні настанови, настрої та очікування, які виникають у суспільстві як реакція на той чи інший злочин. (Існує думка, що право розділяється на звичаєве та позитивне, проте усяке позитивне право спочатку було звичаєвим (прийнятим у даному суспільстві (спільноті). Так, кодекс царя Хаммурапі або зафіксовані у Біблії старозавітні правові норми покарання не можуть бути реалізовані буквально у сучасному світі. Проте, моральні основи, на яких виростає «оцифроване» право, є прерогативою, витвором суспільної думки ще з найдавніших часів. Відбір моральних норм, за порушення яких на члена спільноти накладається штраф, відбувався разом із становленням першої спільноти емпіричним шляхом, через систему табуації і традиції. Сучасне право – це зафіксовані нормативно стародавні моральні норми, за які накладається соціальна санкція (акція) відповідно до сучасних реалій (смертна кара, штраф, суспільні роботи….).
При цьому жодна держава в принципі не повинна використовувати як каральні санкції методи, не схвалені суспільством. Лише симбіоз моралі і права, як і суспільства із державою, є найкращою моделлю для функціонування будь-якого соціуму, що знаходиться під захистом суспільства.
Універсальні суспільні традиції, дотримання яких контролюється на державному (економічному, політичному, правовому) рівнях:
пошани старших,
стимулювання молодших,
забезпечення бідних,
підтримка хворих,
розвиток талантів,
інше.
Обов’язки, накладені на осіб суспільством, дотримання яких контролює держава:
не здобувати собі блага через ущемлення права інших;
не конфліктувати відкрито або при конфлікті не застосовувати моральне чи психологічне або фізичне насильство;
не принижувати гідність іншої особи;
неухильно забезпечувати гідне існування «близьким»;
не порушувати цілісність суспільних устоїв, пропагандуючи ті чи інші види асоціальної поведінки;
інше.
