Транзиторне тахіпное новонародженого (ттн)
Транзиторне тахіпное новонародженого (ТТН) - або синдром сповільненого звільнення легень від фетальної легеневої рідини. ТТН є однією з найбільш поширених причин ДР у немовлят з гестаційним віком > 34 тиж, однак, відповідний діагноз, як правило, може бути встановлений лише після виключення наявності інших легеневих захворювань.
Діагноз
Дані анамнезу. Дитина, в якої розвивається ТТН, звичайно, має один або кілька з перерахованих чинників ризику в анамнезі: 1) передчасні пологи при терміні гестації > 34 тиж; 2) пологи за допомогою кесарського розтину; 3) призначення матері седативних препаратів; 4) фетальний дистрес; 5) дефекти надання реанімаційної допомоги в пологовому залі; 6) низька оцінка за Апґар (дихальна депресія).
Об’єктивні дані. Провідний симптом ДР у дитини з ТТН – тахіпное, що може сягати 120/хв. Часто звертають на себе увагу ціаноз при диханні кімнатним повітрям, роздування крил носа, бочкоподібна грудна клітка зі втягненням її податливих ділянок, експіраторний стогін. Характерними є поява відповідних симптомів невдовзі після народження і прогресивна їх позитивна динаміка. Затримка фетальної рідини у легенях може супроводжувати клінічний перебіг інших захворювань легень у новонароджених.
Рентгенологічно виявляються збільшений об’єм легень, зниження прозорості легеневих полів, рідина у міждолевих щілинах, лінійні тіні за ходом трахеобронхіального дерева, а часом суцільні ділянки затемнень (мал..54).
Л
абораторно
у газовому складі крові – гіпоксемія
під час дихання кімнатним повітрям, що,
як правило, коригується підвищенням
FiO2
до 0,5. Протягом перших годин після
народження часто можуть траплятись
гіперкапнія і помірний дихальний ацидоз.
Відсутні лабораторні ознаки інфекційного
процесу.
Диференціальний діагноз
Природжену пневмонію важко диференціювати від ТТН. Слід мати на увазі інформацію, зазначену у розділі, присвяченому пневмоніям.
Аспіраційний синдром (пневмонія) внаслідок аспірації меконію або амніотичної рідини може мати аналогічні клінічні ознаки, однак, їх клінічний перебіг не супроводжується швидкою позитивною динамікою.
РДС може починатись як ТТН з подальшим прогресивним клінічним погіршенням на фоні зменшення об’єму легень і розвитку гіпоксемії.
Набряк легень внаслідок первинних серцево-судинних аномалій або природжених вад лімфатичної системи (легенева лімфангіектазія) за початковими клінічними ознаками може виглядати як ТТН. Названі захворювання диференціюють на підставі типових ознак ураження серця та відсутності швидкої позитивної динаміки.
Лікування
ТТН – захворювання, що повністю минає протягом 48-72 год. Загальні принципи терапії і підхід до обстеження немовлят з підозрою на ТТН відповідають викладеним вище. Серед потрібних специфічних заходів слід назвати призначення антибіотиків, використання оксигенотерапії і СРАР (рідко). Потреба у високих концентраціях кисню виникає лише у перші години після народження дитини і прогресивно зменшується з часом. Немовлята з ТТН звичайно не вимагають FiO2 > 50 % і ШВЛ. Сечогінні препарати не впливають на клінічний перебіг захворювання.