Розділ 8. Захворювання органів дихання у новонароджених

Мета заняття: навчитися виявляти дихальні розлади (ДР) у новонароджених, проводити диференціальну діагностику можливих причин, складати план додаткового обстеження та лікування новонародженої дитини з найпоширенішою легеневою патологією неінфекційної й інфекційної етіології.

Студент повинен знати:

• анатомо-функціональні особливості системи дихання у новонароджених;

• основні етапи розвитку системи дихання;

• сучасну термінологію, що використовується для опису первинних легеневих захворювань у новонароджених дітей;

• клінічні ознаки ДР у новонароджених дітей;

• етіологію і патогенез найпоширеніших захворювань легень у періоді новонародженості (респіраторний дистрес-синдром (РДС), пневмонія, транзиторне тахіпное новонароджених (ТТН), аспіраційні синдроми тощо);

• принципи диференціальної діагностики захворювань легень у новонароджених дітей;

• методи лабораторної оцінки зрілості дихальної системи плода;

• сучасні методи оцінювання важкості ДН в новонароджених дітей;

• сучасні принципи профілактики і лікування ДН в новонароджених немовлят.

Студент повинен уміти:

• виявити ДР у новонародженої дитини за клінічними даними;

• оцінити важкість ДР на підставі результатів оцінки клінічних (шкали Довнеса, Сільвермана), інструментальних (рентгенографія органів грудної клітки, пульсоксиметрія) і лабораторних (газовий склад крові) даних;

• провести диференціальну діагностику причин ДР;

• скласти план додаткового обстеження для встановлення етіології ДР й оцінки їх важкості;

• скласти план лікування немовляти з ДР залежно від ступеня їх важкості.

Ключова інформація:

• Дихальні розлади (ДР) – найважливіший клінічний синдром, що характеризує патологію неонатального періоду. Поява його клінічних симптомів у новонародженої дитини вимагає невідкладних діагностичних і лікувальних дій медичного персоналу.

• Обсяг і зміст таких дій насамперед визначаються клінічною важкістю і типом дихальних розладів, які потрібно невідкладно оцінити. Найважливішою причиною ДР у новонароджених є захворювання легень.

• Симптоми дихальних розладів: тахіпное (> 60/хв.) та інші порушення ритму дихання (брадипное, апное), втягнення податливих ділянок грудної клітки, стогін на видиху, ціаноз, «парадоксальне» дихання, роздування крил носа.

• Поліетіологічність синдрому ДР вимагає проведення диференціального діагнозу, який ґрунтується на клінічних даних і результатах додаткового обстеження. Одним з найважливіших показників, що визначає напрямок подальшого діагностичного пошуку є гестаційна зрілість новонародженої дитини.

• Найбільш поширеними захворюваннями легень у дітей з терміном гестації менше 34 тиж є респіраторний дистрес-синдром (РДС) і пневмонія. ДР у немовлят з гестацією 34 тиж і більше частіше спричинюються синдромами аспірації, транзиторним тахіпное новонароджених (ТТН) або пневмонією.

• Захворювання легень у новонароджених найчастіше потрібно диференціювати з метаболічними порушеннями (гіпоглікемія, ацидоз), природженими хворобами серця, ураженнями ЦНС і гемодинамічними розладами (гіповолемія, шок).

• Незважаючи на поліетіологічність синдрому ДР у новонароджених, в переважній більшості клінічних ситуацій використовується стандартний підхід до призначення клінічного спостереження, додаткового діагностичного обстеження і лікувальних заходів.

• Основним методом дихальної підтримки у недоношених новонароджених із захворюваннями легень є методика самостійного дихання під постійним позитивним тиском (СРАР). Важливим лікувальним втручанням у немовлят з РДС є ендотрахеальне введення екзогенного сурфактанту. У лікуванні новонароджених з ДР можуть також використовуватись киснева терапія і штучна вентиляція легень. Вибір специфічного методу лікування дихальної недостатності (дихальної підтримки) у новонароджених визначається важкістю і причиною дихальних розладів.

Дихальна недостатність (ДН), пов’язана із захворюваннями легень, є однією з провідних причин смерті новонароджених дітей у світі.

Частота таких захворювань у новонароджених дітей в Україні коливається у межах 12-16 на 1000 народжених живими, спричинюючи смерть приблизно кожної четвертої новонародженої дитини. Відповідні показники смертності коливаються від 0,25 до 2,0 на 1000 народжених живими. Частіше захворювання легень розвиваються у передчасно народжених немовлят.

Зниження летальності новонароджених від ДН, що відбулося у розвинених країнах світу протягом останніх десятиліть, було однією з найсуттєвіших причин зменшення загального показника смертності немовлят.

Поширеність, неспецифічність і поліетіологічність синдрому дихальних розладів (ДР) у новонароджених визначають надзвичайну важливість проведення своєчасного та правильного диференціального діагнозу, оскільки від цього залежатиме лікарська тактика в кожній конкретній ситуації.

Термінологія і визначення

Термін «дихальні розлади» (ДР) відображає наявність у новонародженої дитини кількох неспецифічних симптомів, поява яких може супроводжувати розвиток численних захворювань і патологічних станів неонатального періоду і свідчити про потенційну наявність дихальної недостатності.

Дихальна недостатність – клініко-лабораторний синдром, який характеризується підтриманням нормального газового складу крові за рахунок додаткових дихальних зусиль дитини (ДР) або порушеннями газового складу крові (гіпоксемія і/або гіперкапнія) незалежно від характеру зовнішнього дихання новонародженої дитини.

Важкість дихальної недостатності, яка традиційно визначається за ступенем порушень газового складу крові, не завжди корелює з важкістю ДР, оскільки підсилена робота дихання (клінічно важкі ДР), особливо на початкових стадіях захворювання, може забезпечувати підтримання майже нормального газового складу крові. Саме тому своєчасна і правильна оцінка клінічної важкості ДР має найважливіше значення на початкових етапах надання медичної допомоги таким новонародженим дітям.

Респіраторний дистрес-синдром (РДС) – це окрема нозологічна форма, відома також як «хвороба гіалінових мембран» – старий термін, який не рекомендується використовувати у даний час.

Група легеневих захворювань новонароджених неінфекційної етіології раніше об’єднувались терміном «пневмопатії». Це поняття не рекомендується до використання у даний час.