3.1.7. Протипоказання до грудного вигодовування

• Грудне вигодовування не рекомендоване дітям, народженим ВІЛ інфікованими жінками, хоча при дотриманні певних правил воно є можливим;

• Хіміотерапія при злоякісних новоутвореннях

• Якщо у дитини виявили галактоземію грудне вигодовування дитини припиняють. При фенілкетонурії можливе часткове грудне вигодовування

• Дитина матері з післяпологовим психозом або гострими психічними захворюваннями може отримувати грудне молоко. Рішення про відокремлення дитини від матері та/або припинення грудного вигодовування треба приймати тільки разом з психіатром, оскільки була описана різка декомпенсація психічного стану таких матерів після різкого припинення лактації.

При наявності у матері некомпенсованих соматичних захворювань серця, печінки, нирок або важкого стану матері, що потребує реанімаційних заходів та інтенсивної терапії можливість грудного вигодовування вирішується консиліумом спеціалістів.

При відкритій формі туберкульозу дитина має бути відокремлена від матері, але, якщо на грудях матері немає туберкульозних уражень чи маститу, дитина може отримувати зціджене молоко. Годування грудьми може бути відновлене після консультації фтізіатра.

3.1.8. Імовірні і достовірні ознаки недостатнього отримання дитиною молока

Тривога матері та її оточення через те, що у неї, можливо, не вистачає молока є найчастішою причиною переходу до змішаного або взагалі відмови від грудного вигодовування. Часто ця тривога є необґрунтованою. Важливо виявити, чи дійсно дитина отримує недостатньо молока.

Достовірними ознаками того, що дитина не отримує достатньо молока, є зниження кількості сечовипускань (менше 6-8 за добу у дитини старшої 1 тижня) та одночасно недостатній набір маси тіла дитини (якщо дитина перших місяців життя прибавляє менше 125 грамів за тиждень). Новонароджена дитина має відновити масу тіла при народженні до двотижневого віку. Випорожнення у дитини, молодшої 4-6 тижнів, має бути 3 рази на добу або частіше, в більш старшому віці випорожнення вже не є достовірним індикатором того, чи достатньо молока отримає дитина

Те, що дитина часто плаче, не задоволена, часто просить груди або відмовляється від грудей саме по собі не є ознаками гіпогалактії у матері і не є показанням до введення догодовування.

Агалактія – нездатність до лактації внаслідок вродженої відсутності елементів молочної залози – трапляється вкрай рідко. Гіпогалактією називають знижену кількість молока у матері. Дитина також може отримувати недостатньо молока і при нормальній лактації матері, наприклад при помилках в техніці годування чи через свій стан (хвороба, вада розвитку тощо).

Найчастішими причинами того, що дитина отримує недостатньо молока, є не анатомічні або гормональні порушення у матері, а помилки в техніці годування:

• Обмеження частоти годувань (годування за режимом, відмова від годувань вночі, «щоб шлунок дитини відпочив», накопичування молока до годувань).

• Обмеження тривалості годувань (дитину відривають від грудей через якийсь штучно встановлений проміжок часу).

• Дитина неправильно прикладена до грудей (а отже не висмоктує потрібну кількість молока, і його продукція поступово знижується)

• Допоювання дитини водою або чаями, догодовування сумішами (що зменшує бажання дитини смоктати груди)

На кількість молока у матері може також впливати прийом деяких ліків (бромкриптин, каберголін, естрогенвмісні контрацептиви, псевдоефедрин, сильні сечогінні засоби), такі захворювання, як гіпотиреоз, гормональні порушення, пов’язані з полікистозом яєчників та безпліддям в анамнезі.

Стан дитини – наприклад, сонна дитина, недоношеність, хвороба дитини, анатомічні особливості (коротка вуздечка язика, розщеплення верхньої губи або піднебіння) – також впливають на те, як ефективно дитина може смоктати груди та можуть призвести до недостатнього випорожнення грудей, а отже і гіпогалактії.

Для того, щоб збільшити кількість молока у матері треба передусім максимально збільшити стимуляцію грудей частоту та якість випорожнення грудей:

• Провести спостереження за тим, як мати прикладає дитину до грудей, похвалити мати за те, що вона робить правильно та виправити помилки прикладання та розташування дитини біля грудей. Треба навчити мати годувати в різних положеннях, особливо лежачи, щоб мати могла відпочивати під час годувань.

• Рекомендувати збільшити частоту годувань щонайменше до 10-12 разів на добу, прикладати дитину до грудей і вдень і вночі.

• Під час годувань прикладати дитину до обох грудей, другу грудь пропонувати після того, як дитина добре посмоктала і відпустила першу. Можливо декілька разів міняти груди під час одного годування

• Навчити мати, як розбудити сонну дитину

• Навчити мати дитини, яка сама не може сама ефективно смоктати груди (хвороба, недоношеність тощо), зціджувати груди та методам догодовування дитини зцідженим молоком.

• Для зменшення втоми рекомендувати матері якнайбільше відпочивати між годуваннями, хоча б раз поспати вдень, частину годувань прикладати дитину до грудей лежачи.

Релактація та відновлення лактації.

Якщо груди жінки, що не годує грудьми, регулярно стимулюються смоктанням дитини чи зціджуванням, то у неї підвищується рівень пролактину після кожного годування та зціджування. Це стимулює розвиток залозистої тканини. Через деякий час у такої жінки починає вироблятися молоко, і при регулярній стимуляції грудей його кількість поступово збільшується. В літературі описані випадки, коли молоко з’являлося у жінок в постменопаузі – бабусь, які заспокоювали онуків, даючи їм груди. Також молоко може з’явитися у жінок, які взагалі не народжували, що може бути корисним у випадку прийомної матері або при народженні дитини сурогатною матір’ю та бажання біологічної матері дитини годувати грудьми. Відновлення лактації у матері, яка колись вже годувала грудьми цю дитину, називається релактацією. Запуск лактації, у випадку, якщо жінка не народжувала, для прийомної дитини – це індукована лактація.

Релактація є важливим елементом захисту новонароджених та маленьких дітей у зонах катастроф, військових конфліктів та стихійного лиха, але також, зважаючи на численні ризики штучного вигодовування, цілком можлива та корисна для матері та дитини у звичайних умовах.