2.5. Тепловий ланцюжок

Мета: навчитися визначити десять кроків «теплового ланцюжка» та організаційні умови його підтримки після пологів і в перші дні після народження дитини з метою зменшення втрат тепла у всіх новонароджених.

Студент повинен знати:

• межі нормальної температури тіла новонародженого

• механізми передачі тепла;

• ускладнення гіпотермії;

• кроки «теплового ланцюжка».

Студент повинен вміти:

• виміряти і оцінити температуру тіла дитини;

• забезпечити тепловий захист новонародженого;

• надати допомогу при гіпотермії.

Ключова інформація

• Межами нормальної температури тіла новонародженого слід вважати 36,5º С – 37,5º при вимірюванні в аксилярній ділянці.

• Гіпотермія новонародженого – це фактор, який веде до багатьох ускладнень: гіпоглікемії, метаболічного ацидозу, інфекції, дихальних розладів, уражень центральної нервової системи.

• Гіпотермії можна уникнути шляхом впровадження і дотримання всіх ланок «теплового ланцюжка».

• Новонародженому необхідний відповідний одяг. Туге сповивання не повинно заохочуватись.

• Після пологів не слід розділяти дитину з матір’ю. Необхідно сприяти негайному і довготривалому контакту «шкіра до шкіри», ранньому початку грудного вигодовування і спільному перебуванню.

• Підтримка нормальної температури тіла має принципово важливе значення в виходжуванні і лікуванні новонароджених. Всі немовлята прагнуть підтримувати постійну температуру тіла незалежно від температури зовнішнього середовища. Але через ряд характерних особливостей, таких як велика поверхня тіла по відношенню до маси, велика відносно тулуба голова, тонкий підшкірно-жировий шар, мала маса при народженні, вони мають великий ризик втрати тепла.

• Гіпотермія у новонароджених зустрічається у всьому світі та в любих кліматичних умовах і розповсюджена більше, ніж прийнято рахувати. Це дуже шкідливо для дітей, так як підвищує ризик захворюваності і смерті. Новонароджена дитина не може регулювати температуру тіла так, як доросла людина і потребує захисту від переохолодження і від перегрівання.

Тепловий захист новонародженого – це ряд заходів при народженні і в перші дні життя для забезпечення режиму при якому дитина:

• не переохолоджується (менше 36,5º С – гіпотермія)

• не перегрівається (більше 37,5º С – гіпертермія)

• підтримує нормальну (36,5º С – 37,5º С) температуру тіла.

Температура в утробі матері складає 38 С. Виходячи з цього середовища, мокра новонароджена дитина потрапляє в більш прохолодне оточення і зразу ж починає втрачати тепло.

Гіпотермічний шок, якого немовля зазнає при народженні, можна порівняти з шоком, якого зазнає доросла людина, що знаходиться на вулиці роздягнута при температурі 0 С.

Гіпотермія є результатом порушення температурного балансу в сторону збільшення втрат тепла, що приводить до падіння температури тіла нижче 36,5º С. Зниження температури тіла до 35º С визначається як помірна гіпотермія. Важка гіпотермія діагностується при температурі тіла нижче 35º С.

При організації заходів щодо профілактики гіпотермії необхідно враховувати механізми передачі тепла. Є чотири різні шляхи втрати тепла:

теплова конвекція – втрати або приплив тепла за рахунок навколишнього повітря (якщо повітря навколо новонародженого має нижчу температуру, якщо в приміщенні є протяги, які викликають підвищений рух повітря).

теплове випромінювання – втрати або приплив тепла через холодні предмети навіть, якщо немовля немає з ними прямого контакту (ліжечко чи інкубатор знаходяться близько біля стіни чи вікна).

теплова провідність – втрати або приплив тепла при безпосередньому контакті з холодними і вологими поверхнями (холодні столик, волога білизна).

випаровування – втрати тепла при випаровуванні навколоплідних вод з тіла дитини.

Мал. 6. Механізми передачі тепла

Гіпотермія підвищує ризик розвитку у новонародженого ряду симптомів:

Центральна нервова система. Прямопропорційне зниження метаболізму головного мозку, пригнічення, слабкий крик, зниження сигналів ЕЕГ, кома, зниження реактивності і больової чутливості.

Серцево-судинна система. Тахікардія, яка змінюється брадикардією, короткочасне підвищення, потім падіння серцевого викиду, передсердна і шлуночкова аритмія, асистолія, падіння артеріального тиску, набряк, склерема.

Дихальна система. Тахіпное, задишка з утрудненим видихом, брадіпное, апное, гіповентиляція, набряк легень.

Нирки і ендокринна система. Підвищення продукції катехоламінів, тиреоїдних гормонів, стероїдних гормонів, зниження ниркового кровотоку паралельно зниженню серцевого викиду, олігурія.

Нейро - м’язова регуляція. Підвищення м’язового тонусу, потім гіпотонія, гіпорефлексія.

Кровотворна система. Зміщення кривої дисоціації гемоглобіну вліво (зниження парціального напруження кисню в тканинах), коагулопатія, зниження тромбоцитарної активності, легеневі кровотечі.

Метаболізм. Зниження основного обміну, ацидоз, гіпоглікемія, гіперкаліемія, підвищення вмісту сечовини.

Шлунково-кишковий тракт. В’яле смоктання, відмова від годування, зригування, здуття живота, розвиток виразково–некротичного ентероколіту.

На сучасному етапі організації неонатальної допомоги в Україні забезпечення теплового захисту виконується за допомогою «теплового ланцюжка»: - ряду взаємозв’язаних дій, які проводяться під час народження і в перші і дні життя, щоб мінімізувати втрати тепла у всіх новонароджених.