8. Розрахунок трубопровідних комунікацій та підбір насосів

8.1. Складання технологічної схеми трубопровідних комунікацій складу

Гідравлічний розрахунок трубопровідних комунікацій виконується після складання принципової схеми комунікацій складу ПММ.

Спочатку необхідно накреслити схему зливного фронту, куди ввійдуть залізничний тупик з естакадою або нижніми зливними пристроями і насосною станцією (авіаПММ поступають по залізниці), нафтоналивне судно і насосна станція (авіаПММ поступають по воді), магістральний трубопровід (авіаПММ поступають по трубопроводу).

Злив пального здійснюється в резервуари, типи і кількість яких вже визначені в другому розділі розрахункової частини. Схема трубопровідної обв’язки резервуарів, що проектується, повинна забезпечувати одночасність операції по заповненню і спорожненню резервуарів.

Перед приймальними резервуарами повинен бути пункт попереднього очищення пального, представлений фільтрами типу ФГН або ТФ-2М з Пропускна спроможність цього пункту повинна бути не менше продуктивності зливного фронту.

Зона видачі ПММ повинна включати наступне устаткування: насосна станція, пункт фільтрації, пункт наливання пального. Кількість одиниць обладнання в зоні видачі визначено в пункті 4 розрахункової частини.

При складанні принципової схеми об'єкту авіапаливозабезпечення насосну станцію для видачі пального можна розташувати спільно з насосною станцією для зливу пального.

Гідравлічний розрахунок зводиться до визначення гідравлічних втрат, пов’язаних з переміщенням рідини. Ці втраті складаються з втрат енергії на подолання тертя та втраті енергії на подолання місцевого опору, які виникли в зв'язку зі зміною швидкості чи напрямку руху рідини (або ті і інші разом).

8.2. Порядок проведення гідравлічного розрахунку

Гідравлічний розрахунок магістралі виконують в такій послідовності. Спочатку визначаємо діаметр трубопроводу за формулою:

, (8.2.1)

де Q – кількість рідини, що подається насосом, м³/год;

- рекомендована швидкість перекачування рідини в залежності від кінематичної в'язкість рідини, м/с.

(м)

Стандартний діаметр приймаємо 0,15 м згідно таблиці 8.2.1.

Таблиця 8.2.1

Стандартні діаметри трубопроводів

Стандартний діаметр, мм	25	50	75	150	175	200
Стандартний діаметр, мм	225	250	275	350	375	400

За обраним діаметром уточнюємо швидкість руху рідині:

, (8.2.2)

де d – стандартний діаметр трубопроводу, м.

(м/с).

Потім визначаємо число Рейнольда Re, яке характеризує режим течії рідини:

, (8.2.3)

де - коефіцієнт кінематичної в’язкості рідини, м²/с.

Якщо число Рейнольда менше 2300, то режим течії рідини – ламінарний. Коефіцієнт гідравлічного опору визначаємо за формулою:

(8.2.4)

Далі підраховуємо значення коефіцієнтів місцевих опорів агрегатів:

, (8.2.5)

де - коефіцієнти місцевих опорів агрегатів.

Значення коефіцієнтів місцевих опорів вибираємо з табл. 8.2.2. і підсумовуємо:

Втрати напору на подолання гідравлічного тертя визначаємо за формулою:

_(8.2.6)

де ∆z – різниця нівелірних позначок між кінцевим і початковим перетинами трубопроводу довжиною.

(м).