6. Розрахунок продуктивності ділянки приймання пального

Задача механiзованого зливання зводиться до розрахунку i підбору типу й кiлькостi насосiв. Вихiдними даними для розрахунку є кiлькiсть нафтопродукту, що зливається i час, необхiдний для цього.

Час зливання визначено положенням роботи залiзницi. Для зливання свiтлих нафтопродуктiв вiдведено двi години. Злив усiєї групи цистерн, поставлених на одночасний зливання, повинний бути здiйснений за двi години.

При доставці нафтопродуктів залізницею спочатку визначаємо кількість зливних пристроїв для кожного сорту нафтопродукту:

Для визначення кількості зливних пристроїв при доставці нафтопродуктів залізницею використовують формулу:

, (6.1)

де - об’єм пального, що подається одночасно, визначається як добуток середньодобової витрати палива та нормативного запасу місткості при доставці залізницею;

- об’єм однієї цистерни, м³.

;

Потім визначаємо подачу пального через засоби прийому:

, (6.2)

де τ - нормативний час зливу нафтопродуктів, встановлений правилами залізниці, год. Нормативний час зливу – 2 години.

Виходячи з цього, обираємо насос ЦН 80-60, та ще один додатковий у разі виходу з ладу першого.

При проектуваннi засобiв зливання число насосiв обираємо з деяким запасом. Це необхiдно для проведення регламентних робiт i планових ремонтів.

При підборі насосів слід враховувати подачу, напір i втрати тиску на входi в насос, тобто перевіряти їхню роботу на кавiтацiю.

Відповідно до цих даних далі визначаємо геометричні параметри зливальних колекторів та їхні гідравлічні характеристики, а потім вибрати тип і кількість насосів для кожного сорту нафтопродукту.

Для приймання авіаційних мастил та спеціальних рідин виконувати подібний розрахунок немає потреби, але в проекті необхідно обов'язково передбачити зливний стояк, самостійний насос та інше необхідне обладнання для кожного сорту авіаційних мастил та спеціальних рідин.

Якщо нафтопродукт зберігається в резервуарах різного об'єму, то продуктивність вибираємо по резервуару найбільшого об'єму.

При проектуванні складу ПММ необхідно передбачити фільтри перед резервуарами, в які відбувається закачування пального.

7. Розрахунок кількості пунктів наповнення пз

На складах ПММ передбачені одиночнi пункти наливу або естакади.

На пунктi наливання виконуються такі операцiї:

- нижнє заповнення ПЗ;

- очищення пального;

- облік кiлькостi пального, вiдпущеного в ПЗ i автотранспортнi цистерни (АТЦ);

- захист обладнання вiд гiдроударiв;

- нейтралiзацiя зарядiв статичної електрики;

- дистанцiйний запуск i зупинка насоса в насоснiй станцiї;

- автоматичне припинення подачi пального пiсля наповнення цистерни ПЗ до заданого рiвня;

- додавання протикристалiзацiйної (ПВК) рiдини у необхiдних кiлькостях;

- прийом пального з АТЦ.

До складу пункту наливання повинно входити таке обладнання: фiльтри тонкого очищення i водовiддiльники, пристрої для обмеження наливання, прилади для контролю витрати i тиску, гiдроамортизатори, лiчильно-дозувальні установки або лiчильники i дозатори ПВК-рiдин, нейтралiзатори статичної електрики.

Наливання пального в ПЗ можна здiйснювати двома способами: верхнiм (вiдкритим) – через наливнi горловини i нижнiм (закритим) – через приймальний штуцер ПЗ.

Верхнiй спосiб наповнення ПЗ має ряд суттєвих недолiкiв:

• ймовірність обводнювання i забруднення пального атмосферними опадами;

• створюються умови для iнтенсивного створення статичної електрики i видiлення парiв пального, особливо при високих температурах навколишнього повiтря;

• не забезпечуються належнi санiтарно-гiгiєнiчнi умови працi i технiка безпеки обслуговуючого персоналу.

Нижнiй засiб наповнення ПЗ позбавлений цих недолiкiв i тому отримав найширше застосування в аеропортах.

Пристрої для нижнього наповнення ПЗ повиннi вiдповiдати таким вимогам: максимально забезпечувати пiдвищення пожежної безпеки на дiлянцi наливання; покращувати умови працi i технiку безпеки обслуговуючого персоналу; забезпечувати швидке, надiйне i герметичное з'єднання заповнюваного ПЗ i пункту наливання, а також їхне наповнення з максимальною витратою i автоматичним припиненням подачi палива при досягненнi граничного рiвня; виключати можливiсть забруднення палива атмосферними опадами i пилом, а також необхiднiсть вiдчинення люкiв наливних горловин i пiдйому обслуговуючого персоналу на цистерну ПЗ; забезпечувати надiйнiсть i зручнiсть експлуатацiї в будь-яку пору року, простоту монтажу i демонтажу обладнання; мати засоби, що охороняють обладнання i трубопроводи вiд гiдроударiв i для вiдводу статичної електрики, а також контрольно-вимiрювальнi прилади.

Пункти наливання ПЗ розташовують на спецiальному майданчику з обов'язковим бетонним покриттям. У безпосереднiй близькостi вiд пунктiв наливання передбачають спецiальнi майданчики для вiдстоювання авiапального в ПЗ.

Поверхня цих майданчиків повинна бути горизонтальною або з невеликим здовжнiм уклоном, але не бiльше ніж 0,0025.

Поруч iз майданчиками для вiдстоювання передбачена тара 10–50 м³ з пристроями для зливання в них вiдстоя i вiдповiдним обладнанням для їхнього опорожнення.

Пункти наливання повиннi бути обладнанi пристроями блискавкозахисту i захисту вiд статичної електрики.

Принцип роботи пункту нижнього наливу (рис. 7.1) полягає в тому, що ПЗ, обладнаний бортовим лiтаковим штуцером, приєднується за допомогою наконечника нижньої заправки 9 до напірного рукава 8. Паливо, яке подається насосною станцiєю, надходить по трубопроводу i напірний рукав крізь бортовий штуцер, а також обмежувач наповнення в цистерну ПЗ.

Рис. 7.1. Принципова технологічна схема пункту наливання пального в ПЗ.

1 – засувка; 2 – манометр; 3, 4, 10 – фiльтри; 5 – установка лiчильно–дозуюча; 6– гiдроамортизатор; 7 – нейтралiзатор статичної електрики;

8 – гнучкий шланг; 9 – наконечник нижньої заправки; 11, 13 – кран;

12 – бак iз противодокристалiзацiйною рiдиною.

При досягненнi граничного рiвня палива спрацьовує обмежувач, що i припиняє подачу палива. У системi, для запобiгання руйнацiї обладнання у випадку виникнення гiдравлiчного удару, передбачений гiдроамортизатор 6.

При заповненнi ПЗ на пунктах наливання в паливо може додаватися протикристалiзацiйна рiдина в необхiдних кiлькостях. Для цього серед обладнання пункту наливання ПЗ передбачається встановлення дозувальних пристроїв 5, типу 86-3-02к. У випадках застосування лiчильно-дозувальнихих пристроїв типу УСМТ або УИАТ вони одночасно є лiчильниками, що дозволяють вести облик кiлькостi палива, що відпускається. Як фільтри ПВК рідини 10, використовують бортові паливні чи гідравличні фільтри (12ТФ15СМ, 11ТФ30СТ, 12ТФ29сн, 16ТФ20, ФГ11СМ, 15ТФ12СН) літаків. Усі вони мають фільтроелементи з нержавіючої сітки саржевого переплетення з тонкістю фільтрації 12–16 мкм.

Автоматизацiя вiдключення таких пунктiв наливання може здiйснюватися за рахунок пiдвищення тиску в магiстралi в момент закриття клапанiв обмежувача наповнення ПЗ, а також встановленням на пунктi наливання лiчильника-дозатора, за допомогою якого задається об'єм палива, що пiдлягає видачi в ПЗ.

Подача, з якою вiдбувається наливання цистерн, приймається залежно вiд конструкцiї пункту наповнення і ПЗ, а також з урахуванням можливостi виникнення небезпечних зарядiв статичної електрики.

Вiдстань мiж спорудженими пунктами наповнення ПЗ вибирається виходячи з максимальних габаритiв ПЗ, що заправляються з урахуванням одночасної установки їх пiд наливання iз розривами не менше 1 м.

Кількість пунктів наповнення ПЗ визначаються:

• кількістю ПЗ, які одночасно наповнюються в години найбільшої інтенсивності руху літаків ("години пік");

• кількістю видів пального, що використовується;

• максимальною витратою пального на пункті наповнення;

• допустимою швидкістю наповнення ПЗ.

Кількість пунктів наповнення ПЗ для кожного сорту пального визначаємо за формулою:

, (7.1)

де - необхідна кількість ПЗ;

V_пз - місткість ємкості ПЗ - 22, що наповнюється, л.

q_пн - подача наливного обладнання, л/хв. Для ПЗ-22 q_пн=2000 л/хв;

_доп - час на допоміжні операції ( _доп = 4..6 хв);

Q_пік - витрата пального „у годину пік", л/хв;

q_пз - середнє значення продуктивності ПЗ, л/хв. Продуктивність ПЗ-22 складає 16 м³/год;

k_тг - коефіцієнт технічної готовності (k_тг=0,85...0,9);

Для розміщення ПЗ під наливання пункт наливання повинен мати спеціальний майданчик з твердим покриттям. Розмір такого майданчика можна визначити, виходячи з площі, яку займає один ПЗ (S_пз), з урахуванням зручності під'їзду до наливних пристроїв та від'їзду від них:

S = k_під S_пз n_пн, (7.2)

де k_під»2 - коефіцієнт, що враховує під’їзні місця.

(м²)

На території складу необхідно передбачити площі для відстою ПЗ після їхнього наповнення. Ці площі повинні мати рівну (без схилів) горизонтальну поверхню з твердимо покриттям.

Далі, для кожного наливного пристрою необхідно підібрати насос, який повинен мати подачу не менше, ніж обрана продуктивність наливного пристрою.

Незалежно від кількості робочих насосів необхідно передбачити резервні насоси. Робота без резервних насосів допускається, як виняток, при умові, якщо кількість робочих насосів більше двох і робота без резерву обгрунтована.