2. Оперативне фінансове планування

Оперативне фінансове планування здійснюється з метою контр­олю за надходженням грошових коштів на поточний рахунок та ви­трачанням коштів у процесі господарської діяльності. З цією метою доцільно складати оперативний фінансовий план у вигляді платіж­ного календаря (балансу грошових надходжень і видатків). Платіж­ний календар, зазвичай, складається на місяць з подекадною роз­бивкою. У ньому визначаються очікувані на певний відрізок часу грошові надходження за всіма напрямками і спроможність підпри­ємства своєчасно виконувати всі свої фінансові зобов’язання.

Інформаційним забезпеченням для складання платіжного ка­лендаря є:

• планові матеріали стосовно випуску і реалізації продукції, робіт, послуг;

• кошториси витрат на виробництво і договори на поставку мате­ріальних ресурсів з постачальниками;

• строки виплати заробітної плати та проведення інших розрахун­ків з персоналом;

• строки внесення податкових платежів;

• дані податкового обліку щодо розмірів податкових зобов’язань;

• кредитні договори з банками щодо строків одержання і сплати кредитів та відсотків за користування ними; дані бухгалтерського обліку про дебіторську і кредиторську за­боргованість;

• виписки з банківських рахунків;

• оперативні матеріали функціональних підрозділів про надхо­дження коштів або потребу в них, що виникає на цей період, тощо.

Міру деталізації інформації, яка включається до платіжно­го календаря, визначає саме підприємство, виходячи з конкретної розрахунково-платіжної ситуації, що складається.

2. Фінансові розрахунки в бізнес-планах розвитку підприємницької діяльності

У найбільш узагальненому аспекті під бізнес-планом розуміють план-програму здійснення підприємницького проекту (угоди) та отримання завдяки цьому прибутку. Таким чином, бізнес-план - це система взаємопов’язаних у часі і просторі, узгоджених за цілями і ресурсами заходів і дій, спрямованих на успішне досягнення по­ставленої мети.

Бізнес-план - це письмовий документ, в якому викладена сут­ність підприємницької ідеї, шляхи і засоби її реалізації та охарак­теризовані ринкові, виробничі, організаційні та фінансові аспекти майбутнього бізнесу.

У сучасній практиці бізнес-план використовується для вико­нання декількох функцій:

• розробки концепції виробництва і реалізації товарів (послуг). Ця функція є найбільш важливою в момент створення нового підприємства, реорганізації або обґрунтування нових напрямків діяльності існуючого підприємства;

• планування з метою визначення можливостей розвитку підпри­ємницької діяльності і реалізації стратегії підприємства;

• залучення грошових коштів у вигляді акціонерних коштів, ін­вестицій або кредитів, без чого майже неможливо здійснювати розвиток підприємства.

Зазвичай, бізнес-план складається на один рік або на термін, не­обхідний для досягнення кінцевої мети. Загалом бізнес план є сер­йозним і докладним аналітичним документом, але з іншого боку - це своєрідна форма реклами, особливо коли на меті підприємства - ви­хід на нові ринки або залучення додаткових коштів.

Структура і зміст бізнес-плану не регламентовані в буквальному розумінні нього слова, але водночас бізнес-план повинен мати пев­ні обов’язкові розділи, в тому числі повинен містити такі фінансові розрахунки:

• план доходів, витрат і прибутків (за часовими періодами);

• план видатків з обслуговування позичкових джерел фінансу­вання (за джерелами і за часовими періодами);

• балансовий план активів і пасивів (за часовими періодами);

• план руху грошових коштів (за часовими періодами);

• оцінку ефективності інвестицій (капіталовкладень);

• оцінку ризику.

Оцінка зміни вартості грошей у часі. До основних методичних інструментів у здійсненні оцінок ефективності планових рішень довгострокового характеру належить врахування впливу фактору часу на вартість грошей.

Певна сума грошей «сьогодні» завжди дорожча від такої самої суми грошей в майбутньому, через деяку кількість років - найпер­ше, за рахунок використання «сьогоднішніх» грошей в бізнесі та отримання відповідного доходу у вигляді відсотків за капітал.

Загальні формули приведення грошових потоків до одного ча­сового терміну мають вигляд:

S_t = S₀ х (1+R)^t - формула «нарощення» капіталу, або визначен­ня майбутньої вартості теперішніх грошей;

S₀ = S_t / (1+R)^t - формула приведення майбутніх грошей (гро­шових потоків) до їх «теперішньої» вартості, або, іншими словами, формула дисконтування «майбутніх грошей»,

де S₀ - початкова вартість грошей (капіталу) в нульовому періоді - ви­значається у фінансових розрахунках як «теперішня вартість» - «present value» (PV);

S_t - вартість грошей через t років - визначається у фінансових розрахунках як «майбутня вартість» - «future value» (FV)

R - ставка середньорічного рівня дохідності капіталовкладень (вартості капіталу), виражена десятковим дробом. Повинна братись на рівні можливої ставки прибутковості (дохідності) альтернатив­ного використання відповідних фінансових ресурсів (з урахуван­ням інвестиційного ризику, інфляції).

В оцінках економічної ефективності планових рішень довго­строкового характеру грошові надходження і видатки різних ча­сових періодів (незалежно від їх економічного характеру) повинні «приводитись» до одного часового періоду, а саме до їх теперішньої вартості.

Принцип приведення майбутніх грошових потоків до теперіш­нього часу покладений в основу розрахунку ефективності інвести­ційних проектів за показником чистої теперішньої вартості проекту (net present value - NPV).

Чиста теперішня вартість (NPV) проекту визначається за фор­мулою:

NPV = S [CF_t / (1+R)^t] (t = 0,1, 2.. Т),

де R - ставка дисконтування, виражена десятковим дробом, яка характеризує рівень бажаної (можливої при альтернативному вико­ристанні коштів) середньорічної дохідності капітальних вкладень у проект (в тому числі з урахуванням плати за ризик). (За економіч­ним змістом - це альтернативна вартість капіталу);

Т - розрахунковий період у роках - термін експлуатації проекту у роках або інший термін, для якого визнано доцільним розрахову­вати чисту теперішню вартість проекту;

t - порядковий номер року від початку інвестування (t =0, 1, 2....Т). При цьому порядковий номер року початку вкладання інвес­тиційних коштів t =0;

NCF - чистий готівковий потік (cash flow) - грошові надхо­дження і видатки, пов’язані з інвестуванням і подальшою експлуа­тацією проекту.

Загалом схема визначення чистого готівкового потоку має ви­гляд:

Отже, показник ИРУ характеризує підсумовану за розрахунко­вий період вартість дисконтованих (тобто приведених до теперішнього часу) готівкових потоків, пов’язаних з інвестуванням і екс­плуатацією відповідного проекту.

Якщо значення ОТУ на кінець розрахункового періоду дорівнює нулю - це означає, що «внутрішня» норма дохідності (прибутковос­ті) цього проекту збігається з прийнятою до розрахунку ставкою дисконтування. Отже, при отриманні в результаті розрахунку будь-якого додатного значення ОТУ робиться висновок про те, що цей проект досягає в планових розрахунках необхідної ефективності.

Нижче проілюстрована принципова схема динаміки показника ОТУ за роками розрахункового періоду та його залежності від об­раної ставки дисконтування И..

Аналогічно потрібно обґрунтовувати планові рішення, пов’язані з позичковими джерелами фінансування довгострокових інвести­ційних проектів, при цьому як критерій обирається мінімізація те­перішньої вартості витрат і видатків з обслуговування (відсотки, купонні виплати) і погашенням боргу.

На концепцію дисконтованих готівкових потоків спираються і при здійсненні аналітичних оцінок потенційної ринкової вартості окремих активів, а також підприємства як цілісного майнового комплексу.

Важливою складовою фінансового обґрунтування бізнес-планів є оцінка підприємницького, зокрема інвестиційного, ризику. Ця частина фінансового розділу бізнес-плану повинна містити перелік основних факторів ризику, їх кількісну оцінку а також заходи, що сприяють зменшенню ризику.

Концептуально оцінка економічного ризику базується на ураху­ванні розміру та ймовірності можливих втрат.

Ризик у найпростіших випадках можна вимірювати матема­тичним очікуванням неотримання очікуваного результату (при­бутку) - математичним очікуванням зменшення суми прибутку, порівняно з середнім значенням всіх можливих варіантів резуль­татів (очікуваних прибутків).

Е(DR_p ) = Sp_j x DR_j,

де DR_j - зменшення прибутковості j-го варіанту порівняно з математичним очікуванням прибутку; p_j- ймовірність цього варіанту.

Якщо, припустимо, варіанти розглядаються в контексті оцінки «спекулятивного ризику», тобто за можливості як програшу, так і виграшу, то по-перше, переваги надаються проекту з більшим зна­ченням математичного очікування прибутку. Але за однакових значень математичного очікування менш ризикованим є варіант з меншим «розсіюванням», що можна проілюструвати на кривій роз­поділу - за однакових математичних очікувань прибутку менш ри­зикованим є проект «А»:

Характеристикою міри «розсіяння» або ширини розподілу мож­ливих варіантів прибутковості проекту, порівняно з середнім, є дисперсія, стандартне відхилення і коефіцієнт варіації.

Дисперсія як міра «розсіяння» визначається за формулою:

s²=∑ p_j[R_j – E(R_p)]²

Стандартне відхилення розраховується за формулою:

де R_j - прибутковість j-го варіанту; p_j - ймовірність даного варіанту;

E(R_p) - математичне очікування прибутку.

Коефіцієнт варіації як міра відносної дисперсії розраховується за формулою:

k = s / Е (R_р) = 148 / 400 = 0,37

За інших рівних умов надається перевага варіанту з меншим значенням стандартного відхилення і коефіцієнту варіації як менш ризикованому.

Для опису в бізнес-плані рівня ризикованості проекту за по­казниками обсягу та ймовірності втрат існують різні методи, один з найбільш поширених - графічна характеристика кількісних і ймовірностних оцінок втрат.

Наведена крива розподілу ймовірностей втрат у зівставленні з обсягами втрат показує у графічному вигляді рекомендовані для практичного застосування припустимі межі ризику бізнес-проектів.

Припустимим вважається ризик, якщо очікувана сума втрат не перевищує суму чистого прибутку від проекту. В крайній точці зони припустимого ризику ймовірність втрат повинна знаходитись в межах 0,1.

Критичним вважається ризик, якщо очікувана сума втрат біль­ша за очікувану суму прибутку, але не перевищує доходів від реалі­зації продукції - при цьому в крайній точці зони критичного ризику ймовірність втрат повинна знаходитись в межах 0,01.

Катастрофічним вважається ризик, якщо очікувана сума втрат більша за очікувані доходи, але не перевищує розміру активів під­приємства - при цьому ймовірність таких втрат повинна знаходи­тись в межах 0,001.

За оцінками фінансових експертів, інвестиційний проект пови­нен бути відхилений, якщо граничні значення показників ризику є вищими за наведені значення.

При визначенні ризику користуються такими методами:

• статистичним - шляхом вивчення статистики прибутків і втрат, які мали місце при аналогічних інвестиційних рішеннях з подальшим проведенням аналізу ймовірності можливих втрат;

• експертним - який реалізується шляхом обробки думок досвід­чених фахівців - незалежними експертами надаються оцінки ймовірності можливих втрат (наприклад, з ранжуванням по 3-4 рівням успішності або «оптимізму в очікуваннях»), потім ро­биться математична обробка результатів;

• комбінованим - з певним поєднанням двох зазначених вище під­ходів.

До основних інструментів нейтралізації ризиків належать:

• формування резервів;

• диверсифікація видів діяльності;

• диверсифікація портфеля інвестицій;

• диверсифікація джерел фінансування;

• хеджування (укладання ф’ючерсних контрактів);

• страхування ризиків.

2. План і навчальні завдання до практичного заняття