3. Фінансові джерела та ефективність інвестування розширеного відтворення необоротних активів

Джерела отримання коштів для розширеного відтворення нео­боротних активів розподіляють на:

• власні;

• позичкові;

• залучені.

До власних джерел належать:

• частина чистого прибутку, що залишається після сплати диві­дендів;

• страхові суми відшкодування втрат (якщо вони перевищують суми збитків);

• кошти, отримані від продажу основних фондів, інших активів.

До позичкових джерел належать:

• довгострокові кредити комерційних банків та інших фінансових

• структур;

• емісія облігацій;

• цільові державні кредити;

• інвестиційний лізинг;

• інвестиційний селенг.

До залучених джерел належать:

• емісія акцій;

• емісія інвестиційних сертифікатів;

• інвестиційні внески сторонніх вітчизняних та іноземних інвес­торів;

• безповоротно надані державні кошти на цільове інвестування. Головними фінансовими критеріями оптимізації співвідношен­ня зовнішніх і внутрішніх джерел фінансування інвестицій в нео­боротні активи є:

• максимізація прибутку;

• фінансова стійкість.

Основними складовими фінансової оптимізації процесів відтво­рення основних засобів та інших необоротних активів є стратегія формування інвестиційних ресурсів фірми і попередня оцінка ефек­тивності інвестиційних проектів.

У процесі розробки стратегії формування інвестиційних ресурсів фірми:

• прогнозується загальна потреба в інвестиційних ресурсах щодо окремих етапів здійснення інвестиційної стратегії; визначається можливість формування інвестиційних ресурсів за рахунок власних джерел (насамперед - прибутку, амортизації);

• визначається доцільність використання залучених коштів (ви­ходячи з ситуації на фінансовому ринку, ставки відсотків);

• визначається можливість і доцільність забезпечення інвестицій­них коштів за рахунок емісії акцій;

• контролюється досягнення раціонального співвідношення власних і позикових коштів та диверсифікація джерел позикових коштів з метою запобігання погіршення майбутнього фінансового стану за показниками фінансової стійкості та платоспроможності.

У процесі аналізу привабливості та відбору окремих проектів реальних інвестицій головне місце належить оцінкам економічної ефективності капіталовкладень в інвестиційні проекти. В процесі реалізації цієї функції:

• розглядаються існуючі пропозиції;

• проводиться ретельна експертиза реальних інвестиційних про­ектів, попередньо відібраних для оцінки;

• за критеріями економічної ефективності здійснюється ранжування варіантів проектів та відбір кращих з них.

У сучасній практиці при визначенні економічної ефективності капіталовкладень в оновлення основних засобів та інших необорот­них активів спираються на методики, які враховують зміну вартості грошей (капіталу) в часі: прибутки та інші грошові вигоди, які очі­куються в майбутньому, та капіталовкладення приводяться до одно­го часового терміну - до теперішнього часу.

Для оцінки ефективності капіталовкладень в необоротні активи (інвестиційних проектів) використовують такі показники:

1. Чиста теперішня вартість проекту (NPV - net present value). Цей показник характеризує підсумовану за розрахунковий пе­ріод вартість дисконтованих готівкових потоків пов’язаних з ін­вестуванням і експлуатацією відповідного проекту.

2. Внутрішня норма дохідності (IRR - internal rate of return) - цей показник є ставкою дисконтування, при застосуванні якої чиста теперішня вартість проекту за визначений (розрахунковий) пе­ріод приймає нульове значення.

3. Термін окупності інвестицій (РВР - payback period) - цей показ­ник характеризує тривалість періоду (кількість років), за який чиста теперішня вартість проекту приймає нульове значення. (Більш докладно питання методики розрахунків економічної ефек­тивності з урахуванням теперішньої вартості майбутніх грошових по­токів розглядається в темі «Фінансове планування на підприємствах»).

2. План і навчальні завдання до практичного заняття