Тема 2. Фінансові ресурси та капітал підприємств

1. Методичні вказівки до вивчення теми

План основних питань теми:

1. Джерела формування фінансових ресурсів та критерії оптимізації їх співвідношення.

2. Принципи і порядок структурування капіталу в Балансі підприємства

3. Формування та зміни власного капіталу, характеристика скла­дових власного капіталу за Балансом підприємства.

Основні терміни і поняття:

власний капітал, позичковий капітал, ефект фінансового важеля, активи балансу підприємства, пасиви балансу підприємства, влас­ний капітал, поточні зобов’язання, довгострокові зобов’язання, ста­тутний капітал, резервний капітал, додатково вкладений капітал, нерозподілений прибуток.

1. Джерела формування фінансових ресурсів та критерії оптимізації їх співвідношення

Під фінансовими ресурсами підприємства розуміють грошові кошти, які є в розпорядженні підприємства.

Структуру фінансових ресурсів за джерелами фінансування і статусом інвестора можна класифікувати таким чином:

	Позичковий капітал	Власний капітал	Реструк­туризація активів
Зовнішні джерела	Банківські позики Комерційні позики (креди­торська заборгованість) Цільові надходження Авансові надходження коштів	Внески за­сновників та учасників
Внутрішні джерела	Забезпечення подальших ви­трат і платежів	Частина чистого при­бутку, що залишається на підпри­ємстві	Амортизаційні відрахування Дезінвестиції (реалізація необоротних активів)

У підприємств можуть бути різні альтернативи залучення капі­талу, тому не можна надати однозначних рекомендацій щодо вибору тієї чи іншої форми фінансування.

Можна навести лише окремі критерії прийняття рішень щодо вибору оптимальних форм фінансування. До типових критеріїв можна віднести:

• Прибутковість. Слід розрахувати, яким чином вплине на при­буток та чи інша форма фінансування, враховуючи, з одного боку, платність кредитних ресурсів, а з іншого - можливість збільшення доходів і прибутку в розрахунку на власний капітал, що підвищує інвестиційний рейтинг підприємства.

• Платоспроможність. Зі зростанням частки позичкових дже­рел фінансування зростає обсяг боргових зобов’язань, а, отже, і ризик неплатоспроможності, тобто нездатності вчасно розраху­ватись за борговими зобов’язаннями.

• Фінансова незалежність. Збільшення зовнішніх джерел фі­нансування може вплинути на втрату автономності і самостій­ності підприємства у прийнятті рішень.

• Мінімізація оподаткування. При залученні позичкового капі­талу можуть виникнути податкові переваги: відсоткові платежі за позиками зменшують прибуток як базу оподаткування, а ди­відендні виплати здійснюються з чистого прибутку, тобто при­бутку, зменшеного на податкові платежі.

Порівняння власного та позикового капіталу

Власний капітал	Позиковий капітал
Повне або обмежене право голосу, яке залежить від змісту установчих до­кументів	Відсутнє право голосу
Право на відшкодування вкладених коштів (при ліквідації) виникає тільки після виконання зобов’язань з позико­вого капіталу	Має беззаперечне право ви­магати відшкодування кредиту згідно з умовами, записаними у фінансових документах
Виплати здійснюються у вигляді відсотків або дивідендів, зазвичай, у випадку, якщо підприємство приносить прибуток	Виплата передбачених в по­зикових обов’язках відсотків обов’язкова незалежно від результатів господарської ді­яльності

Оптимізація стриктири капітали

Розглянувши всі складові капіталу підприємства, зрозумівши їх сутність, можна зробити висновок, що структура капіталу підпри­ємства в підсумку формує співвідношення міри прибутковості та ризику в процесі розвитку підприємства.

Для визначення оптимального співвідношення між власними і позиковими фінансовими ресурсами розраховується значення фі­нансового важеля (фінансового левереджу).

Фінансовий важіль (*фінансовий левередж*) - це фінансо­вий механізм управління рентабельністю власного капіталу за ра­хунок оптимізації співвідношення власних і позикових фінансових коштів.

Ефект фінансового важеля - це приріст рентабельності власних засобів, одержаний завдяки використанню кредиту, незважаючи на платність останнього. Ефект фінансового важеля виникає через розбіжність між економічною рентабельністю і «ціною» позикових коштів. Економічна рентабельність активів є відношенням розміру ефекту виробництва (тобто прибутку до сплати відсотків за кредити і податку на прибуток) до сумарного значення сукупного капіталу підприємства (тобто всіх активів чи пасивів). Підприємство пови­нне напрацювати таку економічну рентабельність, щоб засобів ви­стачило, принаймні, для сплати відсотків за кредит.

Для розрахунку ефекту фінансового важеля застосовується така формула:

ЕФВ = (1 - Т) х (Р - і) х (ПК / ВК),

де ЕФВ - рівень ефекту фінансового важеля, виражений десят­ковим дробом; Т - ставка оподаткування прибутку, виражена десят­ковим дробом; Р - економічна рентабельність активів (до сплати відсотків і податків), виражена десятковим дробом; і - середня роз­рахункова ставка процента за кредит, виражена десятковим дробом; ПК - позиковий капітал; ВК - власний капітал.

плече фінансового важеля - характеризує силу впливу фінансо­вого важеля - це співвідношення між позичковим капіталом (ПК) і власними засобами (ВК);

диференціал фінансового важеля - це різниця між економічною рентабельністю активів та ставкою відсотків за кредит.

Якщо диференціал має позитивне значення, то будь-яке збіль­шення плеча фінансового важеля, тобто підвищення частки пози­кових засобів у структурі капіталу, буде призводити до росту його ефекту. Відповідно, чим вище додатне значення диференціала фі­нансового важеля, тим вище за інших рівних умов буде його ефект.

Розрахунок ефекту фінансового важеля дозволяє визначити граничну межу частки використання позикового капіталу для кон­кретного підприємства, розрахувати припустимі умови кредитуван­ня.