4. Особливості визначення прибутку як об’єкта оподаткування

Сума прибутку як об’єкта оподаткування визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу на суми валових витрат підприємства і амортизаційних відрахувань, порядок визна­чення яких врегульований Законом України «Про оподаткування прибутку».

ПДО = ВД - ВВ - А,

де ПДО - прибуток до оподаткування;

ВД - валові доходи (скориговані);

ВВ - валові витрати;

А - амортизація.

Валові доходи, валові витрати, суми амортизації і власне прибу­ток як база оподаткування визначаються за правилами податкового обліку і не збігаються з показниками доходів, витрат і прибутків, ви­значеними за правилами бухгалтерського обліку.

До особливостей визначення в податковому обліку прибутка, як об’єкта оподаткування належать:

1. У складі валового доходу не враховують:

• суми одержаного емісійного доходу;

• дивіденди отримані, які оподатковувались за місцем їх виплати;

• вартість безоплатно отриманих основних фондів (для експлуа­тації);

• кошти, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги;

• доходи від спільної діяльності на території України без створен­ня юридичної особи;

• кошти або майно, які повертаються власнику корпоратив­них прав, після повної і кінцевої ліквідації юридичної особи-емітента або після закінчення договору про спільну діяльність, але не вище номінальної вартості акцій (часток, паїв);

• кошти, що надаються спеціалізованими державними і кому­нальними інноваційними фінансово-кредитними установами відповідно до Закону України «Про інноваційну діяльність»;

• інші надходження, прямо визначені нормами Закону.

2. Існують обмеження щодо віднесення на валові витрати

1. так званих «витрат подвійного призначення:

• витрат на організацію прийомів, презентації, виставки, пред­ставництво - в розмірі не більше 2 % від оподаткованого при­бутку за попередній рік;

• витрат на страхування персоналу, на виплати соціально­го характеру (крім медичного, пенсійного страхування та за обов’язковими видами страхування) - в розмірі, що не переви­щує 5% валових витрат за звітний період;

• витрат на навчання та/або професійну підготовку працівників підприємства - у розмірі до 3% фонду оплати праці звітного пе­ріоду;

• витрат на спецодяг, спецвзуття, продукти спеціального харчу­вання - лише за переліком і нормами, встановленими КМУ;

• витрат на гарантійний ремонт і гарантійну заміну товарів - у розмірі не вище 10 % від сукупної вартості таких товарів;

• витрат на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудо­вих відносинах або є членами керівних органів, - в межах вста­новлених граничних норм;

• деяких інших витрат.

Б) витрат на поліпшення основних засобів (в розмірі не більше 10 % від їх балансової вартості);

2. витрат на товари, імпортовані з офшорних зон (в розмірі 80 % фактично понесених витрат);

Г) деяких інших витрат.

3. Не дозволяється включати до складу валових витрат:

• витрати не пов’язані з веденням господарської діяльності;

• сплату штрафів та неустойки (джерелом їх сплати є прибуток);

• витрати на утримання органів управління об’єднань і холдинго­вих компаній;

• виплату емісійного доходу на користь емітента корпоративних прав.

4. До складу валових витрат дозволяється включати (на від­міну від бухгалтерського обліку):

• витрати на утримання соціальної інфраструктури та житлового фонду;

• добровільні внески в бюджет та благодійні внески до неприбут­кових організацій в розмірі, що перевищує 2 %. але не більше 5% оподатковуваного прибутку попереднього року.

5. Передбачено здійснення коригувань валових доходів і витрат

на суми змін вартості запасів за податковий період:

• валові витрати збільшуються на суму зменшення вартості запасів;

• валові доходи збільшуються на суму збільшення вартості запасів.

6. Суму балансового прибутку зменшують:

• на суми дивідендів, виплачених акціями нової емісії;

• на суми доходів від володіння державними цінними паперами;

• на суми податку на майно, на землю, з власників транспортних засобів (за правилами податкового обліку джерелом їх сплати є прибуток);

• на суми збитків попередніх періодів (на 2007 рік - призупинено).

7. Існують особливості нарахування амортизації основних за­собів. В податковому обліку застосовується лише «податковий» метод амортизації основних засобів з фіксованими нормами амортизації (їх розмір встановлений відповідно за 4-ма класи­фікаційними групами основних засобів). При цьому балансова вартість основних засобів як база нарахування амортизації може бути проіндексована (збільшена на коефіцієнт, що враховує пе­ревищення 10-відсоткової межі темпів інфляції звітного року). В бухгалтерському обліку та при визначенні прибутку як фінан­сового результату передбачається можливість вибору підприєм­ством методів і норм амортизації. При цьому балансова вартість основних засобів як база нарахування амортизації може бути переоцінена, якщо різниця між середньоринковою (справедли­вою) і балансовою вартістю активів перевищує 10 %.

8. Існують особливості визначення дати визнання доходів і ви­трат. У «податковому обліку спираються на «правило першої події» - валові доходи і валові витрати визнаються за датою від­вантаження (реалізації) продукції або за датою надходження ко­штів, залежно від того, яка подія трапилась раніше.

2. План і навчальні завдання до практичного заняття