2. Порядок розподілу і основні напрямки використання прибутку підприємства

Перший етап розподілу прибутку підприємства - розподіл за­гального прибутку між державою і підприємством, який здійсню­ється в формі сплати податку з прибутку (або в альтернативній фор­мі сплати єдиного податку).

Другий етап розподілу прибутку підприємства - розподіл чи­стого прибутку. Розподіл і використання чистого прибутку зале­жить лише від рішення підприємства.

Основні напрямки використання чистого прибутку:

• на виплату дивідендів акціонерам;

• на виробничий, комерційний і соціальний розвиток підприєм­ства;

• іншим чином, за рішенням підприємства (соціальні виплати, благодійні внески).

Тезаврований прибуток - це прибуток, що залишається в розпо­рядженні підприємства після сплати податків та виплати дивідендів і спрямовується на збільшення власного капіталу. Тезаврація при­бутку відображається в пасивах балансу за такими позиціями:

• збільшення нерозподіленого прибутку;

• збільшення резервного капіталу;

• збільшення статутного капіталу за рахунок прибутку (при ви­платі дивідендів акціями).

3. Виплата дивідендів та дивідендна політика підприємства

Дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товари­ства, яка підлягає розподілу та нарахуванню акціонерам пропорцій­но до вартості простих акцій, що їм належать; це також сума доходу на одну акцію.

Рішення щодо виплати дивідендів - тобто частки прибутку, яка належить власникам, приймається виключно загальними зборами акціонерів. Акціонерні товариства, згідно з законодавством, мають право нараховувати дивіденди лише 1 раз на рік за підсумками ка­лендарного року.

До чинників дивідендної політики можна належать:

• інвестиційні можливості;

• фінансові обмеження;

• договірні обмеження;

• податкова політика;

• фактор ризику.

Суттєвим чинником дивідендної політики можуть бути обме­ження, що випливають з уже укладених підприємством угод і мо­жуть стримувати виплату дивідендів. Наприклад, коли АТ випускає облігації - воно може взяти на себе зобов’язання не сплачувати ди­віденди по акціям, якщо деякі з показників будуть нижчі за визна­чений рівень.

Виплата дивідендів може здійснюватись в грошовій формі, а та­кож в формі акцій самого АТ з використанням як раніше емітованих акцій, так і акцій нового випуску (як по номінальній, так і по курсо­вій вартості акцій).

Сума нарахованих дивідендів оподатковується за місцем нара­хування в формі сплати авансового внеску з податку на прибуток за чинними ставками. Зазначена сума авансового внеску в подальшо­му зараховується у зменшення податкових зобов’язань підприємства зі сплати податку на прибуток відповідного часового періоду.

Часто акціонерам пропонують реінвестувати свої дивіденди в акції цього ж підприємства. Це може здійснюватись:

• реінвестуванням в раніше випущені акції;

• реінвестуванням в акції нового випуску;

• збільшенням номінальної вартості акцій.

Виплата дивідендів акціями не призводить до зменшення в ак­тивах чи в зобов’язаннях, тому що при цьому не відбувається роз­поділ коштів підприємства, як у випадку з грошовими виплатами. Виплата дивідендів акціями призводить лише до змін в структурі власного капіталу.

Виплата дивідендів акціями:

• зберігає акціонерний капітал товариства;

• дозволяє уникнути подвійного оподаткування (останнє стосу­ється фізичних осіб, щодо яких отримані в грошовій формі диві­денди включають до складу оподатковуваного доходу).

Статутами акціонерних товариств визначаються такі елементи правового режиму дивідендів:

• розмір дивідендів в розрахунку на одну звичайну акцію визна­чається загальними зборами акціонерів за пропозиціями прав­ління;

• термін сплати - 1 раз на рік протягом 1 місяця після прийняття зборами рішення щодо виплати дивідендів;

• способи виплат - на рахунок, зазначений в реєстрі акціонерів. У випадку відсутності необхідної інформації про акціонера диві­денд депонується на рахунок АТ. Відсотки за неотримані диві­денди не нараховуються.

• початок нарахування дивідендів - з моменту реєстрації особи як акціонера пропорційно до внесеної за акції суми;

• розмір дивідендів - не може бути вищим за рекомендований правлінням, загальні збори можуть лише зменшити розмір диві­дендів;

• порядок сплати дивідендів новим акціонерам та тим, що вибули - зокрема дивіденди нараховуються на акції, придбані не пізні­ше, ніж за 30 днів до офіційного оголошення про дату виплати.

Існують також певні особливості порядку сплати дивідендів ак­ціонерам, що є державними юридичними особами:

• дивіденди на частину державного майна в статутних фондах по­винні нараховуватись щоквартально;

• ці кошти нараховуються власникам, тобто у відповідні бюджети;

• перерахування коштів здійснюється у 5-денний термін від дати прийняття рішення про розподіл прибутку АТ;

• правильність визначення та сплати цих дивідендів контролю­ють податкові органи.

2. План і навчальні завдання до практичного заняття