^{Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України}

Національний університет «Острозька академія»

Кафедра релігієзнавства

План-конспект відкритого лекційного заняття з курсу «Історія стародавньої філософії»

Тема заняття:

«Філософська система Платона»

Підготувала:

Студентка групи МР-1

Данилюк О.В.

Перевірили:

Проф. Жилюк С.І.

Стар. викл. Якубович М.М.

Острог, 2012

Дисципліна: «Історія стародавньої філософії»

Вид заняття: Лекція

Група: Р-11

Дата: 31 жовтня 2012 року

Тривалість заняття: 80 хвилин

Час проведення: 2 пара (10.30. – 11.50.)

Аудиторія: № 74

Тема: Філософська система Платона

Мета заняття:

Навчальна – з’ясувати специфіку філософських поглядів Платона та розглянути його основні вчення;

Розвиваюча – формування навичок опрацювання філософських творів мислителів та визначення їх провідних ідей;

Виховна – усвідомлення значення філософії Платона для тогочасного суспільства та важливість його вчень для сучасної людини.

Методи, що використовуються під час лекції: розповідь, пояснення, бесіда, дискусія, діалог.

Прийоми переконання: докази, використання першоджерел та цитат.

Мислиннєві дії: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення.

Міжпредметні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: основу вивчення дисципліни створюють знання, отримані під час навчання у школі із занять «Людина і світ» та «Філософія» (якщо такі вивчалися).

Забезпечувані дисципліни: вивчення даної теми дозволить створити підґрунтя для вивчення багатьох дисциплін філософського напрямку: «Філософія Середньовіччя та епохи Відродження», «Філософія Нового часу», «Філософія історії», «Філософська антропологія».

Навчально-методичне забезпечення заняття:

Наочність: вивішені на дошці портрети мислителя, схеми для кращого розуміння філософських поглядів Платона, використання ноутбука з презентацією.

Роздатковий матеріал: фрагменти з праць Платона «Бенкет» та «Держава».

Джерела:

1.Асмус В.Ф. Античная философия / В.Ф.Асмус. – М., 2001. – 379с.

2.Виндельбанд В. Платон / В.Виндельбанд. – К., 1993. – 224с.

3.Пролеев С.В. История античной философии / С.В.Пролеев. – М. – К., 2001. – 345с.

Хід заняття:

І Організаційна частина (7 хв.)

Доброго дня! Сьогодні я буду проводити у Вас лекційне заняття, мене звати Ольга Валентинівна Данилюк і я є студенткою магістеріуму. Насамперед для того, щоб ми з Вами познайомилися я перевірю присутність студентів на лекції, а далі перейдемо безпосередньо до розгляду питань лекції. (Викладач проводить перевірку присутності студентів на парі).

Мотивація та стимулювання навчальної діяльності

Ми з Вами розглянемо надзвичайно важливу тему – «Філософська система Платона». Питання лекції є надзвичайно важливими, адже не дарма стверджують, що на філософських поглядах Платона та Арістотеля сформувалася взагалі уся світова філософія.

Запишемо з Вами план нашої лекції:

1. Життя та діяльність Платона, особливості його філософських поглядів.

2. Творча спадщина Платона.

3. Вчення Платона про ідеї.

4. Антропологічні погляди Платона. Вчення про душу.

5. Суспільно-політичне вчення Платона. «Держава».

ІІ Основна частина (подача матеріалу лекції) – 60хв.

1. Життя та діяльність Платона, особливості його філософських поглядів.

Філософа, у якого через 23 століття після смерті залишаються послідовники, не можна назвати пересічним. Платоном надихалися мудреці античності і отці церкви, середньовічні теологи і філософи Відродження, великі мислителі Західної Європи і російські філософи – від Посідоній і Орігена до Чаадаєва і Хайдеггера. Батько ідеалізму зробив величезний вплив на всю нашу філософію і навіть на нашу сучасну культуру.

Ось що пише про Платона Марсиліо Фичинo у введенні до латинського перекладу діалогу Платона «Протагор»; «Існує у греків правдивий про Платона вислів: Феб народив двох видатних синів – Ескулапа і Платона. Ескулап лікував тіла, а Платон – душі. Хвороба ж душі полягає в помилкових думках і поганих вдачах. Таке ж зло обдарованим душам ніким так легко не заподіюється, як софістами. Дійсними філософами є ті, хто старанно шукає істину з любові до самої істини».

Платон походив з аристократичної сім'ї, що брала активну участь у політичному житті Афін (рід його батька Аристона походив від міфічного царя Кодра; серед пращурів матері, Периктіони, законодавець Солон, один з «семи мудреців»); При народженні названий Арістоклом на честь діда. Своє прізвисько отримав вже у зрілому віці, що перекладається з давньогрецької мови як «широкий». За однією з версій, Платону дали таке ім'я як синонім широких поглядів на світ, що вирізняли великого афінянина. Інша ж версія «широкоплечий», за його статуру.

Хлопчиком Платон навчався у найкращих афінських вчителів: риторику він осягав з Діонісієм, музику — з Драконтом, гімнастикою займався з Аристоклом із Аргоса.

Деякий час слухав софіста гераклітівської орієнтації Кратила. Крім того навчався у живописців і трагіків, оскільки останні вважались наставниками всієї Еллади. В юні роки і сам Платон складав дифірамби богові Діонісу, захоплювався комедіями Аристофана і Софрона, навіть складав на них епіграми. В 408 до н. е. 20-річний Платон в Афінах, де збирався брати участь у змаганнях авторів трагедій, випадково перед театром Діоніса на схилі Акрополя почув Сократа, який вів бесіду з афінянами. Ця зустріч перевернула його світогляд: витончені мистецтва відійшли на другий план, поступившись місцем філософії (він навіть спалив усі свої ранні поетичні твори), відмовився від політичної кар'єри. Платон став одним з найвідданіших учнів Сократа і до самої його страти залишався в числі постійних співбесідників. Хоча сучасники відзначають, що Платон усе життя відрізнявся крайньою сором'язливістю і замкнутістю.

Згідно з легендою, після першої ж розмови (409 р.) з ним Платон спалив свою трагічну тетралогію, підготовлену для найближчих Діонісій. Цілих вісім років він не відходив від улюбленого вчителя, образ якого він з таким пієтетом малював згодом у своїх діалогах. 399 року Сократа засудили, а Платон, що був присутнім на процесі, не був із Сократом у його останні хвилини. Можливо, побоюючись за власне життя, він залишив Афіни і з декількома друзями виїхав у Мегару. Звідти він поїхав в Єгипет і Кирену (де зустрівся з Арістіпп і математиком Феодором), а потім у Південну Італію – колиска піфагорейства.

За іншою версією, Платон з Єгипту повернувся в Афіни і лише звідти поїхав в Італію. У Таренте він відвідав відомого піфагорійця Архита, а в Локрену – Тімея. Близько 388 р. Платон залишив Італію і виїхав на Сицилію, у Сіракузи, де правив Діонісій I Старший. Прихильником його філософії став родич Діонісія, молодий Діон, але Платон посварився з тираном, і той видалив його зі своєї держави. Можливо, спілкування з Діоном надихнуло його після повернення до Афін заснувати в садах Академа першу філософську школу, знамениту Академію, де він викладав до самої смерті. У 367 р. в Сіракузах помер Діонісій Старший, і Платон, на прохання Діона, вдруге приїхав до двору Сіракузьких тиранів в надії, що новий правитель Діонісій Молодший легше піддасться його впливу і що він таким чином втілить в життя свою мрію про філософа на троні і про державу, керованому мудрим і справедливим царем. Але ця місія не вдалася. Діонісій Молодший спочатку гостинно прийняв філософа і зацікавився його вченням, але врешті-решт, як і його попередник, змусив Платона залишити Сицилію і більше того – засудив до вигнання Діона, підозрюючи його в змові. У 361 р. Платон зробив третє і останнє подорож на Сицилію. Про це його просив Діон, до цього ж схиляли піфагорійці, але він дарма намагався впливати на Діонісія й одержати дозвіл на повернення Діона. Тиран не тільки відмовив йому в проханнях, але і конфіскував майно Діона. Утримуваний в Сіракузах насильно, Платон тільки за сприяння Архита зміг залишити державу.

Повернувшись до Афін, Платон придбав на північно-західній околиці міста будинок із садом, де заснував свою відому філософську школу. Вся ця місцевість, де колись розташовувалось святилище богині Афіни, перебувала під покровительством героя Академа. Як свідчить легенда, останньому цю землю заповідав напівміфічний цар Аттики Тесей. Так 385 до н. е. виникла Платонівська академія, в якій, за задумом самого Платона, мали б виховуватись істинні мудреці, призначення яких — керувати державою.

Учні Академії навчались невідомим раніше наукам: діалектиці, аналітиці, методології, філософії, індуктивним і дедуктивним методам пізнання. Із виникненням Платонівської школи відбувся переворот в глибинах грецької цивілізації. З одного боку, Платону дорогий світ чуттєвий, споглядальний, з іншого — він байдужий до ідеального, тієї єдиної реальності, яку душа може пізнати тільки умоглядно. У 366 до н. е. в Академії з'являється Аристотель і залишається до смерті Платона.

Долучившись до мудрості великих народів, Платон виріс в очах сучасників і як наставник молоді, і як особистість. Він відмовився від сократівської іронії та звички ходити вулицями, починаючи розмови із першим перехожим. Водночас він не перейняв зверхності піфагорійців з їхніми суворими правилами не допускати до себе сторонніх. Доброзичливість Платона була настільки притягуючою, що учнями Академії ставали й жінки, переодягнені у чоловічий одяг. Заняття в Академії двічі переривались у зв'язку із поїздками до Сицилії на прохання Діона Сіракузького в 367—366 і 361 роках до н. е. Прагнучи привнести мудрий початок в політику, перевірити свою теорію на практиці, 60-річний філософ намагався реформувати державну владу за допомогою філософії. Саме так було в Сіракузах: спочатку за правління Діонісія Старшого, а потім — Діонісія Молодшого. Проте спроби Платона залишились марними, і він переконався, що тиранія назавжди залишиться глухою до філософії.

Залишок життя Платон присвятив філософським та науковим заняттям в Академії та роботі над своїми «Діалогами». Помер Платон в 347 до н. е. у віці вісімдесяти років, в день свого народження. Його поховали в саду Академії.