3)Початок війни на тихому океані

Розвиток воєнних дій в Європі мав безпосередній вплив на становище в Тихоокеанському басейні. В японських правлячих колах велася дискусія щодо стратегії війни. Плану нападу на СРСР протиставлялася зваблива перспектива загарбання колоніальних володінь США, Англії, Франції басейні Тихого океану. Капітуляція Франції та Голландії, а згодом і поразка німецьких військ під Москвою вирішили суперечку на користь південного варіанту.  За вимогою Японії французький уряд 21 липня 1941 р. підписав з нею договір про спільну оборону Індокитаю. Після його окупації японські війська, маючи кількісну перевагу в цьому регіоні над англо-американськими силами, готувались до завоювання островів Індонезії. США та Англія погрожували Японії припинити з нею торгівлю, намагаючись за допомогою економічного тиску і дипломатичних переговорів змусити її відмовитися від своїх планів. З метою виграти час і підготувати напад на американські військово-морські бази, кабінет Тодзіо направив у США спеціальну місію для переговорів про врегулювання спірних питань японо-американських відносин. У Вашингтоні велися переговори, а в Токіо 5 листопада на імператорській нараді було прийнято остаточне рішення про початок війни.    7 грудня 1941 р. японські військово-морські сили без оголошення війни атакували американський флот, що стояв в бухті Перл-Харбор (Гавайські о-ва). Це було початком війни на Тихому океані. Наступного дня японські кораблі атакували британську військову ескадру біля берегів Малайї. Одночасно почалася висадка японських десантів на Філіппінах. Японські війська пройшли через таїландську територію і почали бойові дії проти британських військ в Бірмі. Внаслідок масованої атаки було потоплено 4 американських лінкори, а 4 пошкоджено, знищено 188 літаків, з ладу вибуло 18 військових кораблів та 128 літаків. 8 грудня США, Великобританія оголосили війну Японії. 

      11 грудня війну США оголосили Німеччина і Італія. У вересні 1939 р. з германо-польского конфлікту війна остаточно набула загальносвітового характеру.

4) Волинська трагедія 1943—1944

 — обопільна етнічна чистка українського і польського населення здійснена Українською Повстанською Армією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів у 1943 році під час Другої світової війни. Причини:

Загострення польсько-українського конфлікту в першій половині XX ст. було пов'язане із національною ситуацією в Польській Республіці. Паризька мирна конференція 1919 року дозволила Польщі окупувати Галичину, а Ризький мирний договір 1921 року закріпив приєднання Галичини до Польщі всупереч волі українського визвольного руху, який прагнув незалежності.

Нова Польська держава надто набрала форми авторитаризму. Польський уряд розглядав Галичину та Волинь як давні польські землі, тож намагалася збільшити тут свій вплив. Радянські партизани розраховували, що дезертири з поліції прийдуть до них, однак ті пішли до УПА. Наслідки

Загинуло щонайменше 35 тисяч осіб. Політичним наслідком подій стали так званий «українсько-польський обмін населенням», здійснений протягом 1944—1946 років, та операція «Вісла» ( етнічна чистка, здійснена у 1947 році під керівництвом Радянського Союзу, Польщі, Чехословаччини. Полягала у примусовому виселенні з використанням збройних сил вказаних країн українців, що до 1945 належали Німеччині, а також у різні регіони СРСР.). У рамках цих акцій польський комуністичний уряд за участі Червоної Армії спершу депортував частину українського населення на територію СРСР, а згодом було насильно виселено на західні території Польщі.

5)