17.4. Програма антикризових заходів

Раннє виявлення ознак передбачуваної кризової ситуації, що стала специфічним атрибутом антикризового управління, є досить важливим на будь-якій стадії розвитку підприємства. Зарубіжні спеціалісти вважають, що для одних підприємств кризова ситуація — це певний виклик, сигнал для мобілізації ресурсів, для інших — додаткове джерело стресу, та в обох випадках підприємству, яке зацікавлене в подоланні кризи і в проведенні стратегії тотального підвищення якості, необхідно переступити через приватні аспекти виробничих проблем і орієнтуватися переважно на стабільне підвищення якості управління в умовах кризи.

Процес управління в кризових ситуаціях розбивається на дві частини:

1) визначення потенційних кризових ситуацій, які можуть виникнути в організації, та їх джерел;

2) розробка і прогнозування поведінки компанії відповідно до можливих сценаріїв розвитку подій.

При плануванні потенційної кризи перційй крок полягає у визначенні типів кризи, які можуть виникнути в організації, їх доволі багато. Тому важливо визначити, які з зовнішніх сфер найбільш важливі для компанії, як вона з ними взаємодіє, які критичні події можуть відбутися у взаємодії з ними. Після того, як типи криз визначені, важливою є підготовка розгорнутого плану, що дозволяє провести аналіз можливих сценаріїв розвитку подій, моделювання кризових ситуацій.

Спеціалісти, відповідальні за складання таких планів в організації, повинні тісно співпрацювати з різними її під­розділами, оскільки для того, щоб планування виявилося ефективним, потрібні спеціальні знання в різних галузях, повне розуміння фінансового, політичного і соціального становища підприємства. До виникнення кризової ситуації спеціалісти компанії повинні здійснити такі дії:

- ретельно проаналізувати імідж компанії. Це передбачає виявлення поглядів на неї різних суспільних груп, аналітиків, акціонерів, інвесторів, засобів масової інформації;

- провести внутрішній аналіз стану підприємства, що дозволяє ознайомитися з його підрозділами, відділами, про­дукцією, а також технічними та економічними аспектами діяльності;

- здійснити зовнішній аналіз для виявлення несприятливих факторів, які можуть виникнути як з боку партнерів, так і конкурентів;

- визначити реальне становище компанії на основі вияв­лення сильних і слабких її сторін;

- розробити кризовий план, що передбачає заходи, які доцільно використати при тій чи іншій непередбаченій події.

Основними документами, які мають розроблятися на підприємстві, що опинилося в кризовому стані, є програма та план антикризових заходів.

Програма антикризових заходів — це систематизований перелік основних заходів, що планується здійснити в межах підприємства, його структурних підрозділів та функціональних служб для виведення підприємства з кризового стану.

Програма антикризових заходів розробляється в цілому по підприємству на підставі проведеної діагностики фінансового стану та загрози банкрутства підприємства, наслідків виникнення ситуації банкрутства, оцінки можливостей підприємства щодо локалізації кризи.

План антикризових заходів розробляється на підставі програми і становить собою детальний план проведення фінансового оздоровлення підприємства. План має містити перелік конкретних заходів, які передбачається здійснити, терміни початку та закінчення, необхідні ресурси (кошти) та очікуваний результат реалізації, а також визначити відповідальну особу та виконавців.

Структура програми (плану) антикризових заходів:

1. Загальна характеристика стану кризи, основні причини, що її обумовили та проблеми, що потребують розв'язання;

2. Цільові параметри антикризового процесу, тобто якісне визначення цільового стану підприємства та його кількісні ознаки у вигляді певної системи цільових (планових) по­казників;

3. Обмеження антикризового процесу (часові та ресурсні);

4. Перелік антикризових заходів, що плануються, з визна­ченням детального плану — графіка реалізації кожного з них (з конкретизацією завдань за підрозділами та виконавцями);

5. Бюджет витрачання коштів на реалізацію програми (плану);

6. Фінансовий план діяльності підприємства на період реалізації програми, у тому числі план обслуговування та планування боргів, план руху грошових коштів.

7. Форми та механізм контролю за реалізацією програми з боку зацікавлених сторін (власників, кредиторів, органів державного управління тощо), їх повноваження щодо поточного управління реалізацією програми (плану).

Розроблена таким чином програма (план) антикризових заходів за потреби стає необхідним підґрунтям для підготовки інших необхідних документів: бізнес-плану фінансового оздоровлення та плану санації підприємства.

Практика свідчить, що після того, як план складений, необхідно переконатися в його ефективності шляхом мо­делювання кризових ситуацій. Таке випробування включає в себе роботу з кількома можливими сценаріями розвитку подій. На жаль, на більшості вітчизняних підприємств ідею створення антикризових програм за вищенаведеними ре­комендаціями ігнорують, обґрунтовуючи своє скептичне ставлення недоцільністю витрачання часу на незрозуміле планування та розробку заходів, які, можливо, ніколи не будуть застосовані. З іншого боку, окремі підприємці, які працюють у середовищі доволі жорсткої конкуренції, відзначають нагальну потребу в розробці антикризових програм і навіть без теоретичної підготовки, власними силами розробляють певні програми, що нагадують антикризові та пристосовані до конкретного під­приємства.

Досвід управління в кризових ситуаціях свідчить про доцільність використання вітчизняними підприємцями таких заходів:

- програмувати дії системи управління завчасно в очі­куванні потенційної кризи;

- завчасно створити дублюючі органи управління із кращих

менеджерів, здатних працювати в умовах кризової ситуації;

- створити стратегічні резерви необхідних ресурсів, які

потрібно використовувати централізовано;

- використовувати можливості розширення сфери діяльності, зокрема за рахунок пасивних підприємств і організацій, що втрачають свої позиції;

- створити нові організаційні форми управління;

- провадити постійний моніторинг ситуації.