
- •Тема 5. Методологія проектування системи управління
- •5.1. Вплив ситуаційних чинників на проектування організації
- •5.2. Елементи проектування організації
- •5.3. Основні форми проектування організацій
- •5.4. Особливості різновидів структур управління
- •5.5. Нові форми структури організації
- •Тема 6. Елементи управління підприємством та їх взаємозв'язок
- •6.2. Принципи організації управління
- •6.3. Суть діяльності організації Спеціалізація робіт
- •6.4. Взаємозв'язок елементів управління
- •6.5. Основи реструктуризації управління а) Реорганізація: етапи і методи
- •Тема 7. Управлінські моделі
- •7.2. Цільові управлінські моделі
- •7.3. Моделі організацій як об'єктів управління
- •7.4. Поведінкові та адміністративні моделі організації
- •Тема 8. Особливості організації і функціонування підприємств різних форм власності
- •8.2. Форми об'єднання підприємств в Україні
- •8.3. Форми організації підприємництва
- •8.4. Нові форми підтримки підприємництва
- •Тема 9. Тенденції розвитку різних підприємств та їх об'єднань
- •9.2. Процедура створення господарських товариств
- •9.3. Спільне підприємство
- •9.4. Малі підприємства бізнесу
- •Тема 10. Відкриті та закриті акціонерні товариства
- •10.2. Загальна характеристика органів управління акціонерними товариствами
- •10.3. Загальні збори акціонерів
- •10.4. Спостережна рада акціонерного товариства
- •10.5. Правління акціонерного товариства
- •Тема 11. Управління маркетингом
- •11.2. Маркетинг як специфічна функція управління
- •11.3. Структура та функції апарату управління маркетинговою діяльністю
- •11.4. Технологія маркетингової діяльності
- •Тема 12. Управління фінансово-економічною підсистемою
- •12.2. Фінансова політика підприємства
- •12.3. Організація фінансового планування на підприємстві
- •12.4. Управління формуванням та використанням активів
- •12.5. Структура управління фінансами підприємств
- •Тема 13. Управління збутом
- •13.2. Особливості збутової діяльності
- •13.3. Управління процесом формування товарного асортименту
- •Тема 14. Організація керівництва
- •14.2. Діапазон керованості та фактори, що його визначають
- •14.3. Раціональний розподіл функцій в апараті управління
- •14.4. Розподіл завдань
- •14.5. Техніка і форми передачі розпоряджень
- •Тема 15. Управління дисципліною
- •15.2. Функціонування системи оцінки
- •15.3. Типові дисциплінарні порушення. Дисциплінарний
- •Глава X Кодексу законів про працю повністю присвячена трудовій дисципліні.
- •15.4. Дисциплінарні стягнення та заохочення
- •Тема 16. Загальні засади антикризового управління підприємством
- •16.2. Основні причини (фактори) виникнення кризових явищ. Наслідки кризових явищ на підприємстві
- •16.3. Типологія кризових ситуацій
- •16.4. Основні положення антикризового управління підприємство
- •Тема 17. Діагностика кризових ситуацій та банкрутства. Подолання кризової ситуації на підприємстві
- •17.2. Судові процедури, що застосовуються до боржника в процесі провадження у справі про банкрутство
- •17.3. Основні положення діагностики кризових ситуацій та банкрутства на підприємстві
- •17.4. Програма антикризових заходів
- •17.5. Системи управління в подоланні кризової ситуації
- •Тема 18. Управління ризикозахищеністю підприємства
- •18.2. Класифікація ризиків в економіці
- •18.3. Аналіз ризику. Концепція управління ризикозахищеністю підприємства
- •4. Ризикозахищеність основної діяльності підприємства.
- •Тема 19. Конкурентна політика організації
- •19.2. Конкурентні стратегії та впливовість конкурентних сил
- •19.3. Модель менеджменту систем якості підприємства
- •Тема 20. Методологічні основи визначення конкурентоспроможності
- •20.2. Визначення конкурентоспроможності фірми
- •1. Ринок
- •2. Продукт
- •4. Просування продукту на ринку
- •20.3. Фактори конкурентоспроможності торговельного
- •20.4. Конкурентоспроможність торговельного підприємства
- •Тема 21. Управління ефективністю підприємства
- •21.2. Значення ефективності, її критерії
- •21.3. Ресурсно-потенціальний підхід до оцінки ефективності системи менеджменту
- •21.4. Оцінка ефективності управління
- •Тема 22. Діагностика управління організацією
- •22.3. Етапи та методи діагностики
8.2. Форми об'єднання підприємств в Україні
Відповідно до Господарського кодексу України будь-яке підприємство має право на добровільних засадах об'єднувати свою господарську діяльність, якщо це не суперечить анти-монопольному законодавству України.
Об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Рис. 8.2. Розподіл підприємств за розмірами ведення
господарської діяльності
Примітка. Господарський кодекс передбачає еквівалент вказаних сум в євро за середньорічним курсом Національного банку України шодо гривні.
Форми об'єднань в Україні є такі: асоціація, корпорація, консорціум, концерн, холдингова компанія, промислово фінансова група.
Асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу та комерційну діяльність будь-кого з її учасників.
Основними характерними рисами асоціації виступають:
- незначний ступінь централізації функцій;
- створення для учасників спеціального органу управління в
асоціації, який є інформуючим, координуючим центром;
- привабливість для учасників поєднувати діяльність в
цьому об'єднанні з участю в інших асоціаціях на господарських об'єднаннях при збереженні всієї повноти юридичної самостійності;
- нежорсткість зв'язків між учасниками;
- різноманітність координаційних питань, які вирішуються.
Основними функціями асоціації є:
■ забезпечення учасників необхідною внутрішньою та ринковою інформацією;
■ координація спільних досліджень та розробок, проведення маркетингових досліджень;
■ юридичне обслуговування учасників;
■ допомога в стимулюванні збуту, кредитуванні, страхуванні, навчанні;
■ централізований ремонт обладнання;
■ підтримка інтересів учасників у державних органах та комерційних організаціях;
■ представництво інтересів учасників на ярмарках, виставках, допомога у пошуку відповідних постачальників або покупців, укладенні вигідних комерційних угод;
■ пошук нових ринків збуту, сприяння у здійсненні експорту продукції членів асоціації.
Корпорація — це договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.
Особливості корпорації:
• збереження юридичної та фінансової незалежності учасників від об'єднання або від будь-якого з його членів;
• делегування учасниками корпораціїїї центру (правлінню
і його апарату) частини повноважень, пов'язаних із централізованим виконанням деяких функцій в інтересах кожного з них;
• кооперування у випуску продукції, координація основ-
ної господарської діяльності підприємств-членів корпорації;
• можливість повернення раніше делегованих функцій, та
повноважень учасником (у порядку, обумовленому
засновницькими документами).
Консорціум — це тимчасове статутне об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети.
Концерн — це статутне об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців.
Згідно з Указом Президента України "Про холдингові компанії, що створюються у процесі корпоратизації та приватизації" №224/94 від 11.06.1994р., холдингова компанія - це господарюючий суб'єкт, який володіє контрольним пакетом акцій інших, одного або більше господарюючих суб'єктів.
Холдингові компанії можуть створюватись шляхом:
> поглинання одного господарюючого суб'єкта іншим за рахунок придбання контрольного пакету акцій;
> заснування їх органами, які уповноважені управляти державним майном.
Дочірнє підприємство — це господарюючий суб'єкт, контрольним пакетом акцій якого володіє холдингова компанія (рис. 8.3).
Рис. 8.3. Механізм відносин у холдинговій структурі
Холдингову компанію створюють у формі відкритого акціонерного товариства.
Для створення холдингової компанії у процесі корпоратизації засновник подає такі документи:
- обгрунтування доцільності створення холдингової
компанії;
- проект статуту;
- перелік підприємств та їх структурних підрозділів, які
пропонуються перетворити на холдингову компанію та дочірні підприємства;
- згоду Антимонопольного комітету України та Мі-
ністерства економіки України.
Документи подаються органу, уповноваженому управляти державним майном.
Не допускається створення холдингової компанії у деяких галузях, щоб не допускати монопольного утворення (рис. 8.4).
Рис. 8.4. Обмеження при створенні холдингової компанії
Відповідно до Закону України „Про промислово-фінансові групи в Україні" від 21.11.1995р. створюються промислово-фінансові групи.
Підприємство може бути учасником промислово-фінансової групи (ПФГ) (або транснаціональної промислово-фінансової групи, якщо до складу групи входять українські та іноземні юридичні особи).
Промислово-фінансова група є об'єднанням, яке створюється за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міжнародними договорами України, а також з метою виробництва кінцевої продукції.
До складу промислово-фінансової групи можуть входити промислові та інші підприємства, наукові і проектні установи, інші установи і організації усіх форм власності. У складі промислово-фінансової групи визначається головне підприємство, яке має виключне право діяти від імені промислово-фінансової групи як учасника господарських відносин.
Головне підприємство ПФГ — це підприємство, створене відповідно до законодавства України, яке виготовляє кінцеву продукцію ПФГ, здійснює її збут, сплачує податки в Україні та офіційно представляє інтереси ПФГ в Україні та за її межами.
Учасники ПФГ - це підприємство, банк, наукова чи проектна установа, організація, створена згідно з законодавством України або іноземна юридична особа, що входить до складу ПФГ, виробляє проміжну продукцію ПФГ або надає банківські та інші послуги учасникам і головному підприємству ПФГ, і має на меті отримання прибутку
Особливості ПФГ та його членів:
• головне підприємство та учасники ПФГ зберігають статус юридичної особи, незалежність у здійсненні господарської й фінансової діяльності;
• ПФГ не має статусу юридичної особи. Право діяти від імені ПФГ має виключно головне підприємство;
• у складі ПФГ може бути тільки одне головне підприємство;
• головним підприємством не може бути банк, фінансово-
кредитна установа, торговельне, транспортне підприємство, підприємство у сфері громадського харчування, побутового обслуговування;
• у складі учасників ПФГ обов'язкова наявність банків-
ської установи;
• головне підприємство та учасники ПФГ укладають генеральну угоду про спільну діяльність щодо виробництва кінцевої продукції ПФГ;
• підприємство, установа, організація можуть бути головним підприємством чи учасником тільки однієї ПФГ. Рішення про створення (реєстрацію) ПФГ приймає Кабінет Міністрів України.
Для створення ПФГ уповноважена особа подає такі документи:
• доручення ініціаторів представляти в Кабінет Міністрів
України проект створення ПФГ;
• генеральну угоду про спільну діяльність щодо виробництва кінцевої продукції ПФГ;
• висновки відповідного галузевого міністерства чи відомства, Мінекономіки, Антимонопольного комітету України, Фонду державного майна України;
• документ про сплату державного мита.