Монархія – форма державного управління, за якої влада зосереджується в руках однієї людини (царя, короля, фараона і т.П.) і є спадковою.

Народний секретаріат УНР – перший радянський уряд україни, створений 11 грудня 1917 р. в Харкові на з їзді Рад. Виник як альтернатива Генеральному секретаріату УЦР.

Науково-технічна революція – процес якісного перетворення виробничих сил на основі досягнень науки та техніки.

Національно-

визвольний рух – суспільно-політичний рух, направлений проти іноземно-го панування. Має за мету завоювання національної незалежності, реалізацію права нації на самовизначення.

Національний

доход – новостворена у сфері матеріального ви­робництва вартість або частина сукупного (валового суспільного) про­дукту, що залишається після спожитих засобів виробництва.

Нація – історична спільнота людей, що складається в процесі фор­мування спільності території, економічних зв'язків, літературної мо­ви, етнічних особливостей культури та характеру.

Націонал – соціалізм (нацизм) – форма суспільного устрою, об єднуюча соціалізм з яскраво проявленим націоналізмом і расизмом, а також назва ідеології, обгрунтовуючої такого роду соціальний порядок. Прикладом проведення такої ідеології в життя є Третій Рейх, де націонал – соціалізм був офіційною ідеологією, поєднуючої в собі елементи соціалізму, націоналізму, расизму, фашизму та антисемітизму.

Нейтралітет – невтручання в чужі суперечки, в боротьбу між сторона-ми.

Нацизм – політичний рух (з 1919р.), ідеологія, державний режим у Німеччині. Намагався довести право Німеччини на завоювання інших народів, особливо слов’янських, на панування в світі. Поєднував терор проти незгодних з масовою демагогічною пропагандою, слугував обрунтуванням масових убивств людей, геноциду народів.

Нова економічна

політика (НЕП) – особлива політика, яку проводило керівництво Радянсь-кої держави з метою відбудови народного господарства. Включала елементи ринкових відносин при збереженні контролю держави над економікою.

Номенклатура – пануючий клас радянського суспільства, партійно-державне керівництво.

Окупаційний

режим – система військового або цивільного управління, встановлена загарбниками на захопленій під час воєнних дій території.

Олігархія – в перекладі з грецької мови “влада небагатьох”. Система державної влади, за якої найбільші повноваження мають найбагатші або найзнатніші громадяни.

Операція «Вісла» - депортація частини українського населення з Польщі на територію УРСР, частини в Західну Польщу. Операція була проведена влітку 1947 р. як засіб боротьби з ОУН-УПА.

Опозиція – протидія, опір певній політиці, політичній лінії, полі­тичній дії; організація, партія, група, особа, які виступають проти па­нівної думки, уряду, системи влади, Конституції, політичної системи в цілому.

Організація українських націоналістів (ОУН) – сворена в 1929 р. у Відні на з їзді офіцерських об єднань.Пізніше переросла в український політичний рух. Виступала за створення самостійної України, вважала головним методом в боротьбі акти терору, експропріації, саботажу.

Партія – політична організація, яка захищає найбільш загальні, корінні інтереси того чи іншого класу, інших соціальних груп та керує їх політичною діяльністю.

Пацифізм – світова громадська ліберально-демократична течія, яка сповідує пасивні методи збереження миру, вважає головним засобом запобігання війнам, засудження їх аморального, антигуманного характеру; один з напрямів антивоєнного руху, представники якого виступають проти будь-яких воєн, незалежно від того, який вони мають характер і мету.

Пацифікація – офіційна назва масових репресій по відношенню українського населення Галичини, що проводилися польською владою.

Перебудова – політичний курс КПРС, розпочатий у 1985 р., був направлений на покращення суспільно-політичного, економічного та ідеологічного життя.

План «Барбаросса» - кодова назва плану військової операції нацистської Німеччини проти СРСР. Він передбачав ліквідувати СРСР, частину населення перетворити на рабів, інших вивезти та знищити.

План «Ост» - план війни нацистської Німеччини по відношенню до України. Передбачав перетворити Україну в колонію, аграрно-сировиний придаток рейху, «життєвий простір» для колонізації «вищої раси».

Плюралізм – ідейно-регулятивний принцип суспільно-політично­го та соціального розвитку, що базується на існуванні декількох (чи багатьох) незалежних начал політичних знань і розуміння буття; сис­тема влади, що ґрунтується на взаємодії та протидії політичних партій та громадсько-політичних організацій.

Політика – діяльність державних органів і правлячих партій, пов’язана з відносинами між групами, націями, державами. Поділяється на внутрішню і зовнішню

Політика «прискорення» - політика прискорення науково-технічного прогресу в період «перебудови» (2-га пол.80-х рр.) ХХ ст. Ця політика не досягла поставленої мети, тому як проходила в умовах старої системи виробничих відносин, в рамках командно-адміністративної системи, за відсутності особистої зацікавленості працівників.

Політична еміграція – виїзд громадян із своєї країни в іншу на постійне місце проживання з політичних причин.

Політична система – сукупність державних і недержавних со­ціально-політичних інститутів, які здійснюють владу, управління справами суспільства, регулювання політичних процесів, відноси­ни між соціальними групами, націями, державами та забезпечують політичну стабільність і прогресивний розвиток.

Політичні репресії – незаконні, необгрунтовані каральні заходи (ув’язнення в тюрму або концтабір, депортація, позбавлення засобів до існування, застосування смертної кари) щодо тих, хто чинив або міг чинити опір державній владі.

Популізм – схильність політиків домагатися визнання їхньої гро­мадської діяльності, популярності, вдаючись до простих, прийнятих для населення аргументів та пропозицій, уникаючи непопулярних, але необхідних заходів щодо вирішення суспільних проблем.

Правова держава – тип держави, в основі якої — верховенство закону, поділ влади, правовий захист особи, юридична рівність грома­дянина і держави.

Прагматизм – теорія та практика, основою яких є визнання до­сягнення поставленої мети (нерідко за будь-яку ціну) головним крите­рієм якої є результативність діяльності.