21 Розкрийте зміст принципу гарантування соціальним забезпеченням гідного рівня життя особи.

При реалізації права на гідний рівень життя заслуговують особи, хто вже або ще не мають засобів для існування та не можуть самостійно здобувати власний добробут, оскільки зазнали впливу соціального ризику та відповідно до законодавства є суб’єктами права на соціальне забезпечення.

кожна людина має право на такий жіттєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування, який є необхідним для підтримання здоров'я і добробуту її самої та її сім'ї, і право на забезпечення в разі безробіття, хвороби, інвалідності, вдівства, старості чи іншого випадку втрати засобів до існу-цііння через незалежні від неї обставини. Його відображення вілходимо і у Конституції України. Тут, у преамбулі, серед Інших обставин, що спонукали до ухвалення Основного Закону нашої держави, вказується і на турботу «про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя».

22. Наведіть законодавчі положення, які підтверджують дію принципу гарантування соціальним забезпеченням гідного рівня життя особи.

Вважається, що витоки цього принципу міститься у міжнародно-правових документах про права людини. Зокрема, Загальна декларація прав людини (1948)

Його відображення відходимо і у Конституції України. Тут, у преамбулі, серед Інших обставин, що спонукали до ухвалення Основного Закону нашої держави, вказується і на турботу «про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя».

З цією метою в Україні також було ухвалено Закон «Про прожитковий мінімум».

22. Розкрийте зміст принципу відповідності соціального забезпечення міжнародним стандартам соціального захисту.

Характеризуючи цей принцип галузі права, необхідно відразу визначитися із його смисловим значенням та змістовним наповненням у контексті доволі поширеного останнім часом терміна «міжнародний стандарт».

Річ у тім, що поширене у вжитку слово «стандарт» в його традиційному розумінні як «норма, зразок, мірило»² не зовсім придатне для характеристики принципу права соціального забезпечення. Адже йдеться не про стандарти у вказаному їх значенні, а про дещо інші загальноприйняті взірці і вимоги, яким повинні відповідати правові норми, що регулюють відповідні суспільні відносини. Більше того, якихось єдиних міжнародних стандартів у буквальному їх значенні, визначених світовим співтовариством для сфери соціальних допомог, послуг, пенсій тощо, фактично не існує. Тому коли ми вживаємо термін «міжнародні стандарти соціального захисту», то маємо на увазі передусім найвищий рівень, найкращу якість соціального забезпечення¹, якому повинні відповідати норми, що встановлюються нашою державою для захисту своїх громадян, які зазнали впливу соціального ризику. Саме такі, найвищі, орієнтири і виступають тими засадами, на яких базується право соціального забезпечення як система норм. Безперечно, і цей принцип права юридичного бере свій початок у природних правах людини, у праві в його загальносоціальному значенні. У суспільстві вже давно склалися відповідні загальнолюдські цінності та ідеали, пов'язані зі справедливістю, свободою, невід'ємними правами людини тощо. Поступово наповнюючись новим, більш широким змістом, вони лягли в основу концепції правової держави та знайшли своє відображення у міжнародних актах — конвенціях, деклараціях, пактах, угодах. Закріплені тут пріоритети загальнолюдських ідеалів та цінностей стали визнаними принципами суспільних відносин та основою побудови правових систем усіх цивілізованих країн.

Право соціального забезпечення як один з елементів системи вітчизняного права не може не відчувати впливу на його норми світових тенденцій правового регулювання. Тому серед основних принципів цієї галузі і виділяється відповідність соціального забезпечення у нашій країні міжнародним стандартам соціального захисту.

22. Наведіть законодавчі положення, які підтверджують дію принципу відповідності соціального забезпечення міжнародним стандартам соціального захисту.

Соціальні стандарти, що виражають найвищий рівень захисту громадян, дістали своє закріплення у Загальній декларації прав людини, яка була затверджена і проголошена ООН 10 грудня 1948 р. Пізніше їх було відображено у двох міжнародних пактах: «Про економічні, соціальні і культурні права» та «Про громадянські і політичні права» (1966). Чимало таких стандартів є і в інших міжнародних документах — конвенціях, деклараціях, рекомендаціях.Вважається, що міжнародно-правові акти, котрі містять стандарти соціальних та економічних прав, поділяються на всесвітні (універсальні) й регіональні, зокрема європейські. При цьому остання група актів має особливе значення для України з огляду на обраний нею курс на європейську інтеграцію. Тому у національному законодавстві дуже важливим є врахування стандартів, встановлених міжнародними установами, що мають всесвітнє значення, — ООН та МОП¹.

Науковці відзначають три варіанти впливу міжнародних норм на національну систему права: 1) пряме застосування міжнародних актів після їх ратифікації; 2) включення основних положень міжнародних актів у тексти національних законів; 3) реалізація положень ратифікованих або нерати-фікованих актів за допомогою внутрішнього законодавства².