Оформлення цитат

Загалом, захоплюватися цитуванням у науковому творі не радять, проте й без цитат науковий твір втрачає свою переконливість. Цитати беруть у лапки, а сама цитата наводиться у тій граматичній формі, в якій вона подана в джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Пропуск слів, частин речень і навіть абзаців при цитуванні допускається, але в такому разі він позначається трьома крапками. Цитати з іншомовних джерел подаються українською мовою із зазначенням автора перекладу у дужках перед посиланням, наприклад: (пер. наш – С.Б.) [19, с. 415], де С.Б. – абревіатура імені та прізвища перекладача. Аналогічно вказується на виділення якоїсь важливої, на думку пошуковця, частини цитованого тексту, але з іншим поясненням, наприклад: «бакалавр» отримує базову вищу освіту і призначений для виконання обмеженої кількості виробничих функцій» (виділено нами – С.Б.). Якщо цитування робиться не за першоджерелом, то посилання оформлюється таким чином: [цит. за 15, с. 34]. Але цитування не за першоджерелом бажано уникати, бо достовірність таких цитат може викликати сумнів.

Кожна цитата та думка науковця має супроводжуватися посиланнями на використане джерело, наприклад: Як зазначає А.М. Щукін, «між оволодінням рідною та іноземною мовами існує суттєва відмінність» [17, с. 54].

Оформлення списку використаної літератури

Список використаної літератури має містити наукові праці вітчизняних і зарубіжних авторів (70-80 у магістерській роботі). У методичній літературі перевагу слід надавати публікаціям останніх п’яти-десяти років. Усі джерела подаються в алфавітному порядку, причому спочатку наводяться праці, надруковані кирилицею, а після них також в алфавітному порядку – праці, надруковані латиницею. Нумерація всього списку використаної літератури має бути наскрізною.

Особливу увагу слід звернути на однотипність оформлення літератури. Оскільки в різних документах ці вимоги неоднакові, на філологічному факультеті ЧНПУ вироблені єдині вимоги до оформлення літератури у кваліфікаційних роботах, яких треба дотримуватися всім випускникам. Приклади оформлення списку використаної літератури вміщені в посібнику С.Л.Бобир «Як виконати дипломну та магістерську роботу з методики навчання іноземних мов» (2012).

Оформлення анотацій, додатків

Анотації супроводжують всі наукові праці, незалежно від їхнього обсягу. До магістерської роботи додаються дві анотації – українською та англійською мовами. Анотація англійською мовою читається на захисті роботи. Її обсяг має складати 100-150 слів.

Спочатку напівжирним шрифтом набирають прізвище та ініціали автора і назву кваліфікаційної роботи. Потім з абзацу – текст анотації. Це має бути максимально стислий виклад тексту, проте він має, по-перше, досить повно відобразити сутність дослідження та, по-друге, бути цілісною замкненою структурною одиницею. В анотації не повинно бути того, чого немає в тексті. Нагадуємо, що абревіатури, цитати чи посилання в анотації неприпустимі. Радимо структурувати анотацію за трьохелементною схемою – про що робота, що саме досліджується в ній та що пропонує її автор. Таким чином, у першому реченні розтлумачується назва роботи, у другому (їх може бути й більше) розкривається сутність розробленої методики, а в третій пропонуються виявлені в результаті експериментальної перевірки особливості використання цієї методики.

Анотації пишуться переважно простими чи складними еліптичними реченнями, що мають інверсійну форму і починаються з присудків: обґрунтовується, аналізується, доводиться, розглядається, виявляється, описується, вивчається, пропонується тощо. Анотації друкуються в кінці всієї роботи і в Змісті не позначаються. Кожна анотація завершується списком ключових слів чи словосполучень (не більше 10), які друкуються окремим рядком з абзацу.