Тема 3. Основні школи і течії класичного наукового менеджменту

План:

1. Основні ідеї школи наукового управління Ф. Тейлора.

2. Основні ідеї адміністративної школи управління А. Файоля.

3. Основні ідеї школи людських стосунків та поведінської школи управління.

1. Основні ідеї школи наукового управління ф.Тейлора

Виникнення сучасного наукового менеджменту пов’язане з ім’ям відомого американського вченого та інженера, менеджера Ф. Тейлора (1856-1915). Він же був засновником першої концепції наукового менеджменту, яка пізніше дістала назву «школа наукового управління». Представниками школи є також Г. Емерсон, Л. Джільберт, Г. Форд та інші.

Концептуально ідеї школи можна об’єднати у дві групи:

1.Формування і реалізація в підприємствах системи наукової організації праці (НОП) робітників. Це означало:

а) розділення робочого процесу на його найпростіші елементи – рухи;

б) спостереження, вивчення, хронометраж рухів з метою відбору най-більш продуктивних і ефективних та усунення неефективних;

в) встановлення на цій основі науково обґрунтованих норм виробітку і досягнення найвищого за певних умов рівня продуктивності праці;

г) встановлення розміру заробітку робітника залежно від виконання норми та складності роботи шляхом впровадження тарифікації робіт та застосування відрядної системи оплати праці.

2. Перебудова системи управління в підприємстві відповідно до вимог НОП, тобто:

а) забезпечення раціональної організації робочого місця робітника;

б) стандартизація інструментів, навичок, рухів виконавців;

в) забезпечення відбору, тестування, навчання і консультування робітників;

г) розподіл управлінської праці на окремі спеціалізовані функції (Тейлор виділив їх вісім), які виконуватимуться висококваліфікованими вузькоспеціалізованими фахівцями;

д) перехід від лінійної системи управління до функціональної, за якої кожен вузькоспеціалізований фахівець інструктує і контролює робітника;

е) забезпечення оптимального поєднання інтересів робітника і підприємця через запровадження НОП.

Позитивним є те, що система Тейлора давала можливість досягти найвищої за даних умов продуктивності праці, практично без здійснення додаткових капіталовкладень.

З іншого боку, вона перетворювала працівника на придаток до технологій, який повинен чітко виконувати технологічні операції в жорстких часових рамках.

2. Основні ідеї адміністративної школи управління а. Файоля

Засновник школи – французький вчений, інженер, підприємець А. Файоль (1841-1925). Видними представниками школи були Дж. Д. Муні, Л. Урвік, М. Вебер.

У центрі вчення школи лежить адміністративна доктрина, що визначала суть управлінської адміністративної діяльності, ефективної побудови системи управління організацією в цілому. Розглядаючи організацію як єдиний організм, А. Файоль виділяв шість основних напрямків діяльності будь-якої організації:

1) технічна діяльність (виробництво, виготовлення, обробка);

2) комерційна діяльність (закупівля, продаж, обмін);

3) фінансова діяльність (пошуки і оптимальне використання капіталу);

4) захисна діяльність (захист власності і людей);

5) облікова діяльність (інвентаризація, балансовий звіт, витрати, статистика);

6) адміністративна управлінська діяльність (планування, організація, розпорядництво, координація, контроль).

При цьому адміністративна діяльність є об’єднуючою, інтегруючою, яка визначає характер та зміст інших напрямків.

Унікальним внеском в теорію управління було виділення А. Файолем п’яти функцій менеджменту, до яких він відніс: передбачення і планування, організацію і розпорядливість, координацію, контроль. Саме ці функції і становлять суть будь-якої управлінської діяльності.

Не менш значущим внеском в управлінську науку є сформульовані А. Файолем чотирнадцять принципів менеджменту (див. попередню тему), які й до сьогодні використовуються в управлінській практиці.

Продовжувачами ідей адміністративної школи були англійський вчений Л. Урвік (1908-1975) та американські Дж. Д. Муні (1848-1910) та Л. Г’юлик (1842-1943). Зокрема Л. Урвік та Л. Г’юлик є авторами так званої «синтетичної теорії» управління, згідно з якою функції і принципи менеджменту об’єднані в єдиний управлінський процес, зорієнтований на конкретний результат. Дж. Д. Муні відомий як один з авторів формальної логіки управління організаціями.

В основі ідей відомого німецького соціолога М. Вебера (1864-1920) є вчення про «ідеальну» бюрократію як найкращий тип адміністративної організації. Це означає чіткий поділ праці в системі управління, точне визначення функцій, обов’язків, повноважень, відповідальності, жорстка ієрархія, повне підпорядкування діяльності працівників апарату управління, встановленим нормам, інструкціям, процедурам, регламентам. Зрозуміло, що така система має примусовий характер, а її структурні елементи і окремі посадові особи повинні діяти як добре налагоджений механізм.