Тема 2. Структура, принципи і функції менеджменту

План

1. Структура менеджменту та взаємозв’язок окремих його частин.

2. Принципи менеджменту.

3. Функції менеджменту.

1. Структура менеджменту та взаємозв’язок окремих його частин

Визначення

Структура менеджменту – це органічне поєднання окремих його частин, які мають відносно автономне значення, але об’єднані теоретичною і методологічною спільністю.

Класифікаційні ознаки та види менеджменту:

1. По рівнях управління

• вищий (інституційний) рівень менеджменту, на якому розглядаються і приймаються глобальні стратегічні рішення. Це рівень першого керівника фірми та його безпосередніх заступників;

• середній (управлінський) рівень менеджменту, на якому розглядаються тактичні управлінські рішення. Це рівень керівників (управляючих) підприємств, що входять до складу фірм, та прирівнюваних до них підрозділів;

• низовий (первинний) рівень менеджменту, на якому приймаються оперативно-технічні управлінські рішення. Це рівень керівників первинних виробничих та прирівнюваних до них підрозділів.

2. По галузях діяльності:

• промисловий;

• транспортний;

• аграрний;

• банківський;

• страховий;

• туристичний;

• шоу-бізнесу та ін.

3. По об’єктах управління:

• адміністративний;

• виробничий;

• фінансовий;

• кадровий;

• маркетинговий;

• рекламний та ін.

4. По стадіях управління:

• стратегічний менеджмент, передбачає розробку і прийняття глобальних стратегічних рішень, що мають віддалені наслідки для організації;

• оперативний менеджмент, передбачає реалізацію стратегічних планів методом розробки та впровадження в дію системи тактичних і оперативних планів та програм;

• менеджмент контролю, передбачає постійне спостереження за ходом реалізації стратегічних і тактичних планів з метою внесення необхідних коректив.

2. Принципи менеджменту

Визначення

Принципи менеджменту – це найбільш суттєві, вироблені практикою і теоретично узагальнені підходи, положення, правила побудови ефективної системи управління організаціями.

Серед багатьох груп принципів менеджменту, які в різні часи сформульовані різними авторами, найбільш відомими є наступні:

1. Дванадцять принципів продуктивності Г. Емерсона (1912):

1) чітко поставлені цілі;

2) здоровий глузд;

3) компетентна консультація;

4) дисципліна;

5) справедливе ставлення до персоналу;

6) швидкий, повний, точний і постійний облік;

7) диспетчеризація;

8) нормалізація умов праці;

9) нормування операцій;

10) норми і регламентація;

11) письмові стандартні інструкції;

12) винагорода за продуктивність.

2. Принципи управління А. Файоля (1916)

1) поділ праці;

2) повноваження і відповідальність;

3) дисципліна;

4) одноосібне керівництво;

5) єдність напрямку дій;

6) підпорядкованість особистих інтересів спільним;

7) винагорода персоналу;

8) централізація;

9) скалярний ланцюг або ієрархія;

10) порядок;

11) справедливість;

12) стабільність робочого місця для персоналу;

13) ініціатива;

14) корпоративний дух.

3. Загальні принципи сучасного менеджменту (сформульовані Т. Пітерсом і Р. Уотерменом в книзі «В пошуках ефективного управління» 1986 р.):

1) орієнтація на досягнення успіху;

2) пріоритет споживача;

3) самостійність підприємливість, ініціатива;

4) продуктивність;

5) зв’язок з життям;

6) вірність своїй справі;

7) простота структури, мінімальний штат керівників;

8) свобода і жорсткість одночасно.

4. Нові принципи менеджменту (90-ті роки ХХ ст.):

1) децентралізація управління;

2) корпоративна культура: ототожнення працівника з фірмою;

3) готовність до інновацій;

4) постійне навчання персоналу;

5) нові форми і способи мотивації;

6) відхід від команд і директив;

7) опора на природні інтереси персоналу;

8) орієнтація діяльності фірми на суспільні інтереси.

Аналіз наведених груп принципів призводить до наступних висновків:

• розвиток і уточнення принципів менеджменту – це процес об’єктивний;

• принципи менеджменту розвиваються у відповідності до етапів розвитку суспільства і бізнесу;

• зберігається суттєва наступність принципів менеджменту;

• еволюція принципів менеджменту відбувається в напрямі переорієнтації уваги з внутрішніх факторів на зовнішні.