3. Значення менеджменту у суспільному виробництві

Значення менеджменту у суспільному виробництві визначається дією наступних факторів:

1) об’єктивна дія закону поділу і спеціалізації людської праці, що призводить до кількісного зростання і якісного ускладнення зв’язків у бізнесі;

2) постійний процес ускладнення суспільного виробництва, викликаний дією науково-технічного прогресу;

3) особливий динамізм сучасного бізнесу, що вимагає швидких і компетентних рішень;

4) інтелектуалізація та інформатизація сучасного бізнесу, за яких менеджмент перетворюється у ключовий фактор успіху;

5) стрімкий розвиток міжнародного ринку, глобалізація світової економіки, що призводить до якісного ускладнення конкурентного середовища.

Для України, крім зазначених факторів, значення менеджменту посилюється дією наступних специфічних обставин:

1) низький рівень практики і культури менеджменту;

2) недостатність фундаментальних і прикладних наукових розробок у сфері менеджменту;

3) необхідність швидкої інтеграції в систему міжнародного ринку, що неможливо без сучасної наукової і практичної бази менеджменту;

4) необхідність успішного здійснення ринкових реформ, що вимагає знань сучасних управлінських підходів.

Рекомендована література: 3, 9, 14,15, 16, 20, 31, 39, 41.

Питання для контролю

1. Суть менеджменту як види діяльності, науки, професії.

2. Ієрархічний тип управління та його характеристики.

3. Тип управління за культурою та його характеристика.

4. Ринковий тип управління і менеджмент.

5. Фактори, які визначають значення менеджменту в суспільному виробництві.

Тестові завдання до теми 1

1. Управління і менеджмент – це:

а) тотожні категорії, які передбачають цілеспрямований вплив на соціально-економічні системи;

б) управління – це категорія ширша, оскільки передбачає цілеспрямований вплив на соціально-економічні, фізико-технічні, біологічні системи;

в) управління – це вужча категорія, оскільки передбачає вплив лише на соціальні системи.

2. Менеджмент як діяльність і наука:

а) виникли одночасно;

б) менеджмент як діяльність виник пізніше, ніж наука менеджменту;

в) менеджмент як діяльність виник раніше, ніж наука менеджменту.

3. Менеджмент як діяльність виник у процесі:

а) концентрації виробництва і управління, широкого розвитку ринкових відносин;

б) дії об’єктивного закону поділу і спеціалізації людської праці;

в) зростання продуктивності суспільної праці, кооперації і спеціалізації виробництва.

4. Менеджмент як наука вивчає:

а) закономірності, принципи та особливості взаємодії людей та їх груп;

б) закономірності, принципи та особливості управління виробництвом;

в) закономірності, принципи та особливості людської діяльності, спрямованої на досягнення поставлених цілей методом раціонального поєднання та ефективного використання ресурсів.

5. Ієрархічний тип управління передбачає побудову системи впливу на людей:

а) на основі формування і підтримки відповідних культурних цінностей;

б) на основі використання об’єктивних соціально-економічних законів;

в) на основі влади – підлеглості.

6. Ринковий тип управління передбачає побудову системи впливу на людей:

а) на основі формування і підтримки відповідних культурних цінностей;

б) на основі використання об’єктивних соціально-економічних законів;

в) на основі влади-підлеглості.

7. Тип управління по культурі передбачає побудову системи впливу на людей:

а) на основі формування і підтримки відповідних культурних цінностей;

б) на основі використання об’єктивних соціально-економічних законів;

в) на основі влади-підлеглості.

8. До основних рис ієрархічного типу управління належить:

а) орієнтація на максимізацію економічного ефекту від задіяних ресурсів;

б) наявність єдиного плану і політики дій, що задаються єдиним центром;

в) відсутність розвинутого формального контролю.

9. До основних рис типу управління по культурі належить:

а) орієнтація на максимізацію економічного ефекту від задіяних ресурсів;

б) наявність єдиного плану і політики дій, що задаються єдиним центром;

в) відсутність розвинутого формального контролю.

10. До основних рис ринкового типу управління належить:

а) орієнтація на максимізацію економічного ефекту від задіяних ресурсів;

б) наявність єдиного плану і політики дій, що задаються єдиним центром;

в) відсутність розвинутого формального контролю.

11. До основних факторів, які визначають значення менеджменту в суспільному виробництві належить:

а) дія закону поділу і спеціалізації людської праці, динамізм сучасного бізнесу;

б) концентрація виробництва, збільшення кількості робочих міст, зростання рівня освіченості населення;

в) удосконалення суспільного виробництва, необхідність випуску високоякісної продукції, залучення інвестиційних ресурсів.