2. Типи управління, вироблені людством, і менеджмент

Із погляду механізму впливу на людей фахівці виділяють три типи управління, які виробило людство у своїй практичній діяльності.

1. Ієрархічний тип управління (від грецького – ієрархос, тобто священна влада). Суть його полягає у побудові механізму впливу на людей на основі влади – підлеглості, влади вищих в ієрархії людей, підлеглості – нижчих. Основними рисами цього типу є наступні:

1) високий рівень централізації влади і безумовне право вищих рівнів приймати рішення;

2) наявність на кожному рівні управління вищого ієрарха, носія повної влади;

3) наявність єдиного плану і політики дій, що задаються єдиним центром;

4) чіткий поділ функцій, повноважень, відповідальності, високий рівень погодженості дій;

5) сувора виконавська дисципліна і безумовна відповідальність нижчих перед вищими;

6) високий рівень формального контролю, наявність розвинутого контролюючого і примушуючого апарату;

7) низький рівень гнучкості і адаптивності, сповільненість у прийнятті рішень;

8) обмеженість або відсутність у виконавців можливості до самостій- них дій.

Крім того, для ієрархії характерними є висока ймовірність корупції, специфічний підбір кадрів, який ґрунтується на особистій відданості чи корисливих міркуваннях.

2. Тип управління по культурі. Суть його полягає у побудові механізму впливу на людей на основі формування і підтримки системи культурних цінностей: ідеологія, релігія, суспільна етика, мораль, звички, традиції. Основні риси цього типу наступні:

1) прийняття рішень виконавцями, переважно самостійно, на основі вимог культурних цінностей;

2) високий рівень свідомості і відчуття внутрішньої переконаності у пра-вильності своїх дій;

3) швидкість і оперативність у прийнятті рішень;

4) відсутність розвинутого формального контролю, опора на самоконт-роль і неформальний контроль з боку оточуючих;

5) високий рівень внутрішньої вмотивованості виконавців, наявність у них почуття внутрішньої свободи;

6) низький рівень узгодженості і координації дій виконавців;

7) ймовірність суб’єктивності і не одноплановості дій виконавців залежно від трактування ними вимог культурних цінностей.

Для цього типу управління характерною є тенденція до догматизму, що може стати суттєвим гальмом в розвитку організацій і суспільства.

3. Ринковий тип управління. Суть його полягає у побудові механізму впливу на людей на основі вимог об’єктивних економічних законів (законів ринку) та конкретної ринкової ситуації, що склалась у певний момент часу.

Основними рисами цього типу управління є:

1) орієнтація на об’єктивну дійсність і прийняття рішень у відповід-ності до її вимог;

2) гнучкість і адаптивність;

3) постійна націленість на розвиток, прогрес;

4) орієнтація на максимізацію економічного ефекту від використання задіяних ресурсів;

5) орієнтація на максимальну реалізацію професійного, творчого, інтелектуального потенціалу працівників;

6) високий рівень особистої свободи виконавців;

7) тісний матеріальний та моральний зв’язок виконавців з результатом їх діяльності.

Очевидно, що цей тип управління є найбільш досконалим із перерахованих, оскільки здатен ефективно використовувати позитивні риси попередніх типів. І саме ринковий тип управління, у вузькому розумінні, називають менеджментом.