Питання для контролю:

1. Суть лідерства та його значення в системі управління організаціями.

2. Спільні риси та відмінності між лідером і менеджером.

3. Особистісні теорії лідерства та їх характеристика.

4. Поведінська теорія лідерства «Х» і «Y» Д. Мак-Грегора.

5. Поведінська теорія лідерства Блейка-Мутона.

6. Теорія стилів управління Реддіна.

7. Ситуаційна модель лідерства Фідлера.

8. Ситуаційна модель лідерства Херсі і Бланшара.

Тестові завдання до теми 15

1. Авторами особистісної теорії лідерства є:

а) Р. Блейк і Д. Мутон;

б) Д. Мак-Грегор;

в) Р. Манн, Р. Стогділл.

2. Авторами теорії лідерства «Х» і «Y» є:

а) Р. Блейк і Д. Мутон;

б) Д. Мак-Грегор;

в) Р. Манн, Р. Стогділл.

3. Авторами теорії стилів управління «управлінської решітки» є:

а) Р. Блейк і Д. Мутон;

б) Д. Мак-Грегор;

в) Р. Манн, Р. Стогділл.

4. Демократичний стиль управління виділяє:

а) теорія стилів управління «управлінська решітка»;

б) теорія стилів управління «Х» та «Y»;

в) тримірна теорія стилів управління Реддіна.

5. Стиль управління «будинок відпочинку» виділяє:

а) теорія стилів управління «управлінська решітка»;

б) теорія стилів управління «Х» та «Y»;

в) тримірна теорія стилів управління Реддіна.

6. Стиль управління «бюрократ» виділяє:

а) теорія стилів управління «управлінська решітка»;

б) теорія стилів управління «Х» та «Y»;

в) тримірна теорія стилів управління Реддіна.

7. Ситуаційна модель лідерство Ф.Фідлера виходить з того, що:

а) стиль управління визначається рівнем «зрілості» підлеглих;

б) стиль управління визначається комбінацією трьох ситуативних факторів;

в) стиль управління визначається рівнем концентрації уваги керівника на завданнях або на людях.

8. Ситуаційна модель лідерства Херсі і Бланшара виходить з того, що:

а) стиль управління визначається рівнем «зрілості» підлеглих;

б) стиль управління визначається комбінацією трьох ситуативних факторів;

в) стиль управління визначається рівнем концентрації уваги керівника на завданнях або на людях.

9. Теорія стилів управління Блейка та Мутона виходить з того, що:

а) стиль управління визначається рівнем «зрілості» підлеглих;

б) стиль управління визначається комбінацією трьох ситуативних факторів;

в) стиль управління визначається рівнем концентрації уваги керівника на завданнях або на людях.

Тема 16. Організаційна культура та етика менеджменту

План:

1. Сутність та концепція організаційної культури.

2. Розвиток організаційної культури.

3. Культура менеджменту як основа організаційної культури.

1. Сутність та концепція організаційної культури

Визначення:

Культура організації – це характер, особливості, стиль функціонування організації, які виявляються в поведінці і реакціях особистостей та соціальних груп її працівників, в їх судженнях, відносинах, способах вирішення проблем організації праці і виробництва, в обладнанні і внутрішній естетиці, використовуваній техніці і технології тощо.

Основні елементи організаційної культури:

а) світоглядні установки і норми, які сформувались у індивідів під впливом зовнішнього середовища (сім’ї, школи, суспільства) і які визначають характер їх поведінки в соціумі;

б) цінності, орієнтири, соціально етичні норми взаємовідносин, яких повинні дотримуватись всі працівники. Порушення працівником цінностей організації розглядається як службове порушення;

в) символіка, зовнішній образ організації, який виникає внаслідок контакту з нею та її представниками. До нього належать такі елементи культури, як манери поведінки працівників, мова, правила, інтер’єрні елементи, розміри, продуктивність, культура виробництва, фірмовий та товарний знаки, фірмовий одяг тощо.

Сукупно вони справляють значний емоційний вплив на споживачів чи клієнтів і можуть бути ефективним мотиваційним чинником для співробітництва.

Зміст організаційної культури. Організаційна культура включає в себе наступні характеристики (за Ф.Харісом і Р. Мораном):

1) усвідомлення себе і свого місця в організації (відкритість чи закритість внутрішніх переживань, колективізм чи індивідуалізм, творчість та ініціатива чи безініціативність та ін.);

2) комунікаційна система і мова спілкування (використання усної, письмової, невербальної комунікації, рівень відкритості комунікаційних каналів тощо);

3) зовнішній вигляд, одяг і подання себе на роботі (уніформа, спецодяг, діловий стиль, косметика, зачіска і т.д.);

4) особливості харчування, звички і традиції у цій сфері (організація харчування, наявність чи відсутність їдальні, кафетерію, рівний доступ до їх послуг, періодичність і тривалість обідів та ін.);

5) усвідомлення часу, ставлення до нього і його використання (точність, дисциплінованість, дотримання розпорядку);

6) стосунки між людьми (за віком, статтю, статусом, інтелектом, рангом, положенням в ієрархії, методи вирішення конфліктів);

7) цінність (як набір орієнтирів в тому, що таке «добре» і що таке «погано») і норми (як набір припущень і очікувань щодо певного типу поведінки);

8) віра у щось і відчуття ставлення до чогось (віра у керівництво, успіх, свої сили, до загальної справи, до колективу, організації);

9) процес розвитку і навчання працівника (бездумне чи усвідомлене виконання роботи, опора на інтелект, творчість, ініціативу)

10) трудова етика і мотивування (ставлення до роботи і відповідальність за неї, якість роботи, чистота робочого місця, трудова дисципліна, оцінка роботи і винагорода);

Перераховані вище характеристики організаційної культури забезпечують розуміння і сприйняття її працівниками і оточуючими.