3. Ситуаційні теорії лідерства та їх характеристика

Ситуаційні теорії лідерства передбачають, що в тій або іншій ситуації повинні проявлятися різні стилі та якості керівника і застосовуватись різні стилі управління.

Найбільш відомі з них наступні:

1. Ситуаційна модель Фідлера. Виходить з того, що стиль керівництва визначається комбінацією трьох ситуативних факторів;

а) взаємовідносинами між керівниками і підлеглими;

б) рівнем структуризації завдань;

в) рівнем повноважень керівника.

Їх поєднання дає вісім можливих ситуацій для кожної з яких рекомендується відповідний стиль управління (рис. 18).

Орієнтація на людей
Орієнтація на завдання
	1	2	3	4	5	6	7	8
	хор	хор	хор	хор	пог	пог	пог	пог
	Структуровані		Не структуровані		Структуровані		Не структуровані
	Сильні	Слабі	Сильні	Слабі	Сильні	Слабі	Сильні	Слабі

Рис. 18. Ситуаційна модель Фідлера

Наприклад, в ситуаціях 1, 2, 3, 8 керівнику доцільно більше уваги звертати на виконання завдань, що стоять перед організацією. У ситуаціях 4, 5, 6, 7 більше уваги доцільно звертати на працівників та їх потреби.

2. Ситуаційна модель Херсі і Бланшара. Автори ввели таку ситуативну перемінну як «зрілість» виконавців. При цьому вони виділили чотири рівні зрілості.

М-1 – підлеглі не хочуть і не можуть виконувати завдання і брати на себе відповідальність;

М-2 – підлеглі хочуть але не можуть виконувати завдання і брати на себе відповідальність;

М-3 – підлеглі можуть але не хочуть виконувати завдання і брати на себе відповідальність;

М-4 – підлеглі хочуть і можуть виконувати завдання і брати на себе відповідальність.

В залежності від рівня «зрілості» виконавців рекомендуються наступні стилі управління (рис. 19).

Рис. 19. Ситуаційна модель лідерства Херсі і Бланшара

а) стиль S-4 – «делегування» висока зрілість підлеглих дає можливість повністю перекласти на них завдання і відповідальність;

б) стиль S-3 – «мотивація» небажання підлеглих брати на себе відповідальність вимагає від керівника посиленої уваги до мотивації підлеглих;

в) стиль S-2 – «навчання», увага керівника зосереджена на тому, щоб навчити підлеглих ефективним методам виконання завдань;

г) стиль S-1 – «влада і вказівки», передбачає застосування влади, щоб примусити керівника виконувати завдання.

Крім названих в управлінській літературі є і ряд інших поведінських та ситуаційних теорій лідерства, кожна з яких по своєму пояснює цей феномен.

Рекомендована література: 3, 7, 15, 16, 20, 21.