2. Форми влади і впливу в організаціях

Визначення:

Форма влади – це спосіб, яким керівник реалізує чи проявляє свою владу стосовно підлеглого. Вона визначається основою влади, тобто контролем з боку керівника над тим що має суттєве значення для підлеглого і завдяки чому підлеглий потрапляє у залежність від керівника.

Виділяють наступні форми влади і впливу:

1. Влада страху і примушування. Ґрунтується на розумінні підлеглим того, що керівник має можливість його покарати у випадку неналежного виконання завдань.

Основні фактори страху підлеглого наступні:

а) страх фізичного болю, втрати життя чи здоров’я (найдавніший фактор страху);

б) страх втратити роботу і засоби до існування (найбільш поширений фактор страху);

в) страх позбавлення повноважень, або пониження у посаді;

г) страх зниження матеріальної винагороди;

д) страх втратити добрі стосунки з керівником, позбавитись його любові і поваги.

Переваги цієї форми влади:

- швидкість і оперативність виконання рішень;

- високий рівень визначеності поведінки підлеглих;

- низькі витрати на її підтримку.

Недоліки цієї форми влади:

- формування у підлеглих поведінки, спрямованої на задоволення джерела страху;

- спрямованість підлеглих на виконання необхідного мінімуму роботи достатнього для уникнення покарання;

- необхідність утримання розгалуженої і дорогої системи контролю;

- ймовірність надання підлеглими непридатної інформації;

- безініціативність і скованість працівників, наявність у них почуття страху, відчуженості, помсти.

Застосування форми влади страху і примушування виправдане в надзвичайних ситуаціях, коли потрібна концентрація ресурсів і влади, точне і швидке виконання рішень.

2. Влада винагороди і позитивного підкріплення. Ґрунтується на розумінні підлеглим того, що керівник може задовольнити якість суттєві його потреби у випадку належного виконання завдання. Це одна з найбільш поширених на сьогодні форм влади.

Переваги цієї форми влади:

- формування у підлеглих позитивного емоційного настрою на роботу та орієнтація на максимальний результат;

- широкі можливості для ініціативи і творчості працівників;

- можливість застосування індивідуального підходу щодо вибору методів стимулювання працівників;

- формування у працівників почуття обов’язку перед організацією шляхом надання додаткових пільг (додаткова відпустка, часткова оплата відпочинку, безкоштовні обіди і т.д.).

Недоліки:

- обмеженість в організації ресурсів і можливостей надання бажаної для працівників винагороди;

- в багатьох випадках важко визначити, що саме працівник вважає для себе достатньою винагородою;

- не завжди визначена поведінка працівників, оскільки важко передбачати їх реакцію на запропоновану винагороду.

3. Законна або традиційна влада.

Ґрунтується на встановлених, загальноприйнятих в організації правилах, процедурах, відносинах, які поділяються підлеглими і приймаються до виконання. У системі влади це стосується ієрархії, розподілу функцій між посадами, прийнятих методів управління і т.д.

Особливість цієї форми влади та, що підлеглий реагує на посаду керівника і характерні для неї функції, а не на його особистість.

Переваги:

- забезпечує стабільність системи управління, оскільки кадрові зміни у керівництві мало впливають на поведінку працівників;

- високий рівень ефективності і оперативності у виконанні підлеглими завдань;

- орієнтація підлеглих на середній рівень виконання завдань;

- низький рівень витрат на забезпечення функціонування системи влади.

Недоліки:

- консерватизм влади, тобто намагання зберегти статус-кво навідь у тих випадках, коли потрібні зміни;

- висока ймовірність появи протиріччя з новими суспільними цінностями, чи цінностями колективу.

4. Харизматична (еталонна) влада.

Повністю ґрунтується на особистих якостях керівника, які підлеглі вважають видатними.

Особливість: підлеглий повністю реагує на особистість керівника (на відміну від попередньої форми влади).

Риси харизматичного керівника:

а) обмін енергією, тобто створюється враження, що керівник випромінює енергію і заряджає нею оточуючих;

б) поважна зовнішність, привабливість фігури, одягу, манер;

в) незалежність характеру;

г) хороші ораторські здібності;

д) сприяння захопленню своєю особою (почувається комфортно, коли інші ним захоплюються);

е) впевнена манера триматися;

є) джерело прикладу для інших.

Переваги цієї форми влади:

- легка і швидкодіюча, тобто підлеглий з бажанням і швидко виконує розпорядження «видатного» керівника;

- підлеглий хоче бути подібний до лідера, заслужити його любов і повагу;

- особливе захоплення керівником і повна довіра до його рішень;

- мінімальні витрати на формування системи влади.

Недоліки:

- некритична оцінка дій керівника, що може призвести до великих помилок;

- зміна керівника може призвести до руйнації системи влади.

5. Експертна влада (влада розумної віри).

Ґрунтується на розумінні підлеглими того, що керівник має спеціальні знання, досвід, високий рівень професіоналізму, які дають йому підстави управляти організацією.

Переваги цієї форми влади:

- усвідомлена поведінка підлеглих щодо рішень і розпоряджень керівника;

- критична оцінка дій і рішень керівника;

- керівник постійно повинен підтримувати свій високий професійний рівень, щоб підтверджувати своє право на владу;

- зростає влада підлеглих як експертів.

Недоліки:

- ця форма влади нестійка, оскільки непрофесійні дії керівника її ослаблюють;

- має сповільнений характер дії, оскільки підлеглий спочатку піддає аналізу рішення керівника, а вже потім їх виконує;

- ця форма влади може сформуватись і внаслідок обробки певним чином громадської думки, або маніпулювання інформацією.

6. Влада переконування і участі.

Ґрунтується на передачі керівником свого рішення підлеглим у формі обговорення, дискусії, наведення аргументів і доказів на користь цього рішення, сприйняття аргументів від підлеглих.

При цьому керівник із самого початку визнає, що підлеглій має рівні з ним права в обговоренні і розробці відповідного рішення.

Рекомендації щодо ефективного переконування:

1) точно визначити потреби співрозмовника і апелювати до них;

2) починати розмову із фрази, яка обов’язково сподобається співбесід-нику;

3) під час переконування застосовувати логіку і емоції;

4) слід створити образ, який викликає довіру і впевненість;

5) вести розмову слід керуючись інтересами співбесідника, а не Влас-ними;

6) просити від співбесідника дещо більше ніж потрібно, щоб мати резерв для уступок.

Переваги цієї форми влади:

- апелювання до потреб вищого порядку підлеглих;

- участь підлеглого у прийнятті рішень, внаслідок чого він сприймає його як своє власне;

- усвідомлені дії підлеглого (підлеглий діє не за страх, а за совість);

- немає потреби у постійному контролі за підлеглими, оскільки більше діє самоконтроль.

Недоліки:

- сповільненість у прийнятті рішень, оскільки процес переконування займає певний час;

- не кожний керівник володіє мистецтвом переконування;

- не завжди потреба в участі є головним мотивуючим фактором для під-леглого;

- керівники не завжди хочуть ділитися частиною своєї влади з підлеглими.