1. Суть та класифікація управлінських рішень

Визначення:

Управлінське рішення – це сукупність заходів, які спрямовані на попередження або усунення збоїв у роботі і переведення системи з одного стану до іншого (Й.С. Завадський).

Управлінські рішення можуть класифіковані за наступними признаками:

1) За функціональною спрямованістю:

а) планові, спрямовані на визначення майбутніх параметрів діяльності організації;

б) організаційні, спрямовані на забезпечення реалізації прийнятих планових рішень;

в) координаційні, спрямовані на забезпечення погодженості дій окремих частин організації, а також організації і партнерів;

г) мотивуючі, спрямовані на спонукання працівників до виконання поставлених завдань;

д) контролюючі, спрямовані на одержання інформації про реальний стан організації на внесення відповідних коректив.

Крім того, у відповідності до спеціальних функцій менеджменту можна виділити наступні види рішень: маркетингові; виробничі, логістичні, збутові, фінансові, кадрові і т.д.

2) За обов’язковостю і однозначністю виконання:

а) директивні, які передбачають однозначне і обов’язкове виконання;

б) нормативні, що визначають нормативні параметри, в межах яких можуть виконуватись ті чи інші дії;

в) методичні, які визначають методику виконання певних дій чи робіт;

г) рекомендаційні, що не мають обов’язкового характеру, але дотримання яких може забезпечити більш якісне виконання робіт;

д) дозволяючі, які визначають момент початку тих чи інших дій або робіт.

3) За часом дії:

а) стратегічні, спрямовані на віддалені перспективи діяльності організації;

б) тактичні, спрямовані на середньострокові перспективи діяльності організації (кілька місяців, рік);

в) оперативні, спрямовані на поточні результати діяльності організації (від кількох годин, днів до кількох місяців).

4) За способом прийняття:

а) індивідуальні, які приймаються працівником особисто;

б) колективні, які приймаються групами, колективними чи колегіальними органами.

5) За напрямком дії:

а) зовнішні, спрямовані на досягнення зовнішніх цілей організації;

б) внутрішні, спрямовані на досягнення внутрішніх цілей організації.

6 За рівнем повноти інформації:

а) рішення, що приймаються в умовах визначеності;

б) рішення, що приймаються в умовах невизначеності і ризику.

7) За рівнем стандартизації:

а) стандартизовані, які передбачають чіткий алгоритм та процедури виконання і мають визначений результат;

б) незапрограмовані (творчі), в яких відсутній чіткий алгоритм, процедура виконання і результат виконання яких не визначений;

в) аналогові рішення, в яких нові проблеми вирішуються за допомогою уже напрацьованих методів і підходів.

2. Процес прийняття рішення та фактори, що на нього впливають

Визначення:

Процес прийняття рішень – це визначена послідовність дій менеджерів, спрямована на розробку та реалізацію управлінського рішення.

Виділяють три основних підходи до процесу прийняття управлінських рішень:

1. Інтуїтивний підхід (від лат. інтуітіо – дивлюсь, розглядаю) – суть його полягає в тому, що управлінське рішення приймається на основі внутрішнього відчуття менеджера того, що воно є вірним, і не передбачає аналізу будь-якої інформації, що стосується проблеми.

Процес прийняття інтуїтивного рішення складається з наступних етапів:

1) виявлення проблеми;

2) прийняття управлінського рішення;

3) зворотний зв'язок.

Переваги інтуїтивного підходу:

а) мінімізація часу на прийняття рішення;

б) мінімізація витрат коштів.

Недоліки:

а) висока ймовірність помилки.

Інтуїтивні рішення доцільно приймати в умовах гострої обмеженості часу, інформації і ресурсів.

2. Підхід на основі суджень. Суть його полягає в тому, що рішення приймається менеджерами на основі їх минулих знань і досвіду.

Етапи прийняття рішень на основі суджень:

1) виявлення проблеми;

2) оцінка альтернатив, що виявляються на основі минулих знань і досвіду;

3) прийняття управлінського рішення;

4) зворотний зв'язок.

Переваги підходу на основі суджень:

а) достатньо висока швидкість прийняття рішення;

б) використання минулих знань і досвіду для ситуацій, що повторюються;

в) відносно невисокі витрати коштів;

г) суттєво нижча, в порівнянні з інтуїтивним підходом, ймовірність помилки,

Недоліки:

а) намагання вирішити нові проблеми старими методами;

б) висока ймовірність стереотипності у прийнятті рішень;

в) рішення, прийняте на основі суджень, не завжди буде найкращим.

3. Раціональний підхід. Суть його полягає в тому, що управлінське рішення приймається на основі об’єктивного аналізу проблеми, з використанням всієї доступної інформації і не залежить від минулого досвіду.

Етапи прийняття раціонального рішення:

1) виявлення проблеми, тобто усвідомлення й ідентифікація управлінської проблеми;

2) діагностика проблеми, передбачає виявлення причин її появи;

3) формування обмежень і критеріїв, тобто виявлення економічних, право-вих, ресурсних та інших обмежень, в рамках яких можна приймати рішення, а також критеріїв або вимірників для їх оцінки;

4) виявлення альтернатив, або всіх можливих варіантів вирішення проблеми;

5) оцінка альтернатив, передбачає відбір із виявлених варіантів тих, які вписуються в рамки обмежень і можуть дати позитивний результат;

6) прийняття управлінського рішення, передбачає вибір із позитивних варіантів рішень оптимального;

7) зворотний зв'язок – спостереження за ходом реалізації рішення з метою внесення необхідних коректив.

Переваги раціонального підходу:

а) використання всієї доступної інформації, яка стосується проблеми;

б)мінімізація ймовірності помилок у прийнятті рішень;

в) високий рівень інноваційності;

г) висока ймовірність прийняття найкращого для певної ситуації рішення;

д) низька ймовірність впливу стереотипів.

Недоліки:

а) вимагає значних витрат часу і коштів;

б) потребує залучення великої кількості фахівців з різних напрямків діяльності, а також спеціальних методів обробки інформації.

Цей підхід рекомендується використовувати для вирішення нових проблем, аналогів яких не було в минулому за умови наявності часу і ресурсів.

У практиці управління ці три підходи найчастіше використовуються одночасно.