1. Суть та місце мотивації в системі менеджменту організацій

Визначення 1:

Мотивація – це сукупність внутрішніх і зовнішніх сил, що спонукають людину до певної діяльності.

Визначення 2:

Мотивація – це процес спонукання себе та інших до діяльності з досягнення особистих цілей чи цілей організації.

В організаціях процес спонукання підлеглих забезпечується через відповідні дії і рішення менеджерів.

У мотиваційному процесі виділяють наступні елементи:

1. Потреби – усвідомлене або неусвідомлене спонукання, внутрішнє бажання, що виникає у людини під впливом певних обставин. Виділяють дві групи потреб:

а) первинні (фізіологічні) потреби, які виникають у людини як істоти біологічної;

б) вторинні (соціально-психологічні), які виникають у людини як істоти соціальної.

2. Мотив – потреба, яка викликає у людини бажання діяти певним чином, поведінський аспект бажання.

3. Мотивування – акт впливу на людину з метою спонукання її до певних дій.

4. Стимул – засіб впливу, який задовольняє певну потребу і спонукає людину діяти у визначеному напрямку.

Етапи мотиваційного процесу:

1. Виникнення потреби – початок відчуття людиною нестачі чогось, що їй необхідне.

2. Пошук шляхів усунення потреби.

3. Визначення напрямку дій або цілей, які необхідно забезпечити для одержання бажаного.

4. Виконання визначених дій.

5. Одержання винагороди (бажаного, яке усуває, послаблює або посилює мотивацію).

6. Усунення потреби (потреба зникає і з’явиться нова, не змінюється, або посилюється).

Інший аспект мотиваційного процесу в організаціях полягає у зближення інтересів організації й інтересів працівника. При цьому можливі три варіанти такого поєднання:

а) інтереси працівника і організації не збігаються. Мотиваційний вплив в цьому випадку мінімальний, а то й від’ємний;

б) інтереси працівника і організації збігаються частково. Мотиваційний вплив в цьому випадку неповний;

в) інтереси працівника і організації збігаються повністю. Мотиваційний вплив на працівника в цьому випадку повний.

Таким чином, завдання менеджерів у сфері мотивації полягає у забезпеченні максимального зближення інтересів організації і працівників.

2. Змістовні теорії мотивації, їх суть і характеристика

Група змістових теорій мотивації об’єднує в собі ті теорії, які намагаються пояснити зміст і структуру потреб людини, що визначають її поведінку.

До змістових теорій мотивації належать наступні:

1. Теорія потреб А. Маслоу.

Згідно з цією теорією людина має п’ять основних груп потреб, які складають ієрархічну будову (рис. 14).

Рис. 14. Ієрархія потреб людини за А. Маслоу.

1. Фізіологічні потреби виникають у людини як істоти біологічної для забезпечення її життєдіяльності, зокрема їжа, вода, сон і т.д.

2. Потреби в безпеці або захищеності виникають у людини як істоти біологічної у зв’язку з необхідністю забезпечення задоволення фізіологічних потреб у майбутньому.

3. Соціальні потреби (потреби у соціальній взаємодії) виникають у людини як істоти соціальної у зв’язку із необхідністю у соціальній взаємодії із собі подібними (спілкування, підтримка, допомога);

4. Потреба у повазі (соціальній диференціації) виникає у людини у зв’язку із потребою виділення її із загального соціуму за будь-які якості і визнання цих якостей.

5. Самовираження – потреба у максимальній реалізації власного потенціалу.

А. Маслоу вважав, що потреби вищого рівня проявляються у людини повною мірою лише тоді, коли задоволені потреби нижчого рівня. Причому потреба у самовираженні є безмежною.

2. Теорія потреб К. Альдерфера.

Автор теорії виділив три групи потреб, які можуть проявлятись у людини (рис. 15).

Р іст

Зв'язок

Існування

Рис. 15. Структура потреб людини за К. Альдерфером

1. Існування – потреби у забезпеченні життєдіяльності людини як істоти біологічної. Перекликаються із потребами фізіологічними і безпеки А. Маслоу.

2. Зв'язок – потреби пов’язані із взаємодією із собі подібними у вигляді спілкування, інформаційного обміну та ін. Перекликаються із потребами соціальними і, частково, повагою А. Маслоу.

3. Ріст – потреби у творчому, професійному рості і набутті відповідного соціального статусу. Співзвучні із потребою самовираження і частково у повазі А. Маслоу.

Особливістю цієї теорії є те, що вона допускає рух потреб людини не лише знизу верх, а і навпаки, тобто, якщо із якихось причин потреби людини вищого порядку не можуть бути реалізовані, вона задовольнятиметься потребами нижчого порядку.

3. Двофакторна теорія потреб Ф. Герцберга.

Ф. Герцберг виділяв дві групи мотиваційних факторів, які по-різному впливають на поведінку працівників.

1. Гігієнічні фактори, які формують навколишнє середовище, в якому працівник виконує роботу. Це такі: рівень винагород, умови праці, дисциплінарна політика фірми, характер міжособових відносин з колегами і керівництвом, рівень безпосереднього контролю.

Нестача або негативна спрямованість цих факторів викликає незадоволення працівників і знижує рівень їх вмотивованості. Але нарощування цих факторів зверх деякого рівня не призводить до адекватного зростання вмотивованості працівників.

2. Мотиваційні фактори, які зв’язані із суттю і змістом виконуваної роботи. Це такі: почуття успіху, перспективи службової кар’єри, визнання і схвалення результатів, можливість творчого і професійного росту і т.д.

Нестача або відсутність цих факторів не викликає у працівників особливого незадоволення. Але їх формування і нарощування в організації призводить до зростання рівня вмотивованості працівників.