1. Системний підхід у менеджменті, його суть і характеристика

Одержав свій розвиток в 50-60 роках ХХ століття. Видними його представниками є Л. фон Берталоні, Ч. Барнарод, Г. Саймон та інші. Представники цього напрямку розглядають організації і управління ними з позицій загальної теорії систем, основними положеннями якої є наступні:

1) система – це сукупність взаємопов’язаних взаємодіючих і взаємозалежних об’єктів (елементів), які утворюють складну єдність, що має цілком певні властивості, відмінні від властивостей кожного елемента системи;

2) всяке ціле лише тоді є цілим (системою), коли кожен його елемент займає цілком конкретне місце, має свої функції і зв’язаний з іншими елементами. Функції кожного елементу системи визначаються характером його зв’язків з іншими елементами;

3) властивості системи залежать від того, які елементи до них входять і який характер взаємозв’язків між ними;

4) система сприймається як ціле, коли вона має «кордони», які виділяють її із зовнішнього середовища. Вони визначаються закінченням елементів, зв’язків чи властивостей. Ці «кордони», часто, є умовними і залежать від того, які елементи, зв’язки і властивості вивчаються;

5) виділяють відкриті і закриті системи. Відкрита система має постійний обмін із зовнішнім середовищем, речовиною, енергією, інформацією. Без цього система припиняє своє існування. Закрита система не має постійного обміну із зовнішнім середовищем;

6) залежно від характеру обміну із зовнішнім середовищем відкриті системи мають наступні властивості:

а) вхід =виходу – система знаходиться в стані динамічної рівноваги;

б) вхід > виходу – система розвивається;

в) вхід < виходу – система знаходиться у стані ентропії (виснаження).

7) відкриті системи, що розвиваються прагнуть до більшої спеціалізації своїх елементів і ускладнення структури, часто розширюючи свої кордони і утворюючи нову суперсистему;

8) закриті системи мають тенденції до ентропії;

9) для того, щоб відкрита система могла досягти рівноваги чи розвиватись, вона повинна мати зворотний зв’язок (інформаційний ввід), який повідомлятиме, наскільки система досягла певного стану і чи не має загрози ентропії;

10) системи є ієрархічні, оскільки, за винятком Всесвіту, всі системи є водночас підсистемами більших систем і самі мають власні підсистеми.

Застосувавши ці положення до організацій і управління ними, можна сформулювати наступні особливості системного підходу у менеджменті:

1) всі організації є відкритими системами, мають свої елементи, зв’язки, властивості і розвиваються відповідно до положень загальної теорії систем;

2) організації є соціально-виробничими системами, в яких можна виділити дві підсистеми, соціальну і виробничу, що мають специфічні відмінності у своїй побудові і розвитку;

3) взаємодія підсистем у соціально-виробничій системі здійснюється через зв’язувальні процеси, до яких відносять:

а) ціле встановлення як головний інтегруючий елемент соціально-виробничої системи;

б) комунікації – інформаційні потоки, за допомогою яких у різних частинах системи спричинюються дії;

в) рівновага (маркетингові дослідження) – механізм стабілізації системи і адаптації її до умов зовнішнього середовища.

4) в менеджменті як у системі можна виділити наступні основні підсистеми:

а) управляючу підсистему – сукупність елементів і зв’язків, які забезпечують управлінський вплив;

б) ту, якою управляють підсистему – сукупність ресурсів і організаційно-економічних умов, які виступають об’єктом управління для управляючої підсистеми;

5) управляючу підсистему можна розглядати як сукупність наступних взаємозв’язаних елементів: цілі менеджменту; принципи і функції менеджменту; методи і кадри менеджменту; структури управління, техніка і технологія менеджменту, інформація менеджменту.

6) у практичному плані, застосовуючи системний підхід, менеджер повинен відповісти на наступні питання:

а) з яких елементів складається його організація як соціально-економічна система?

б) яке місце займає і яку функцію виконує кожний елемент?

в) який характер зв’язків між ними?

г) як зміняться властивості системи зі зміною якогось елементу або характеру зв’язків між елементами?

7) управлінську діяльність менеджера слід розглядати як процес, тобто серію безперервних взаємопов’язаних дій, спрямованих на вдосконалення властивостей соціально-економічної системи.