3. Основні ідеї школи людських стосунків та поведінської школи управління

Школа людських стосунків сформувалась в 20-30 роках ХХ століття. Її формування пов’язано з іменами Е. Мейо (1880-1949), М. Фоллет (1868-1933). Помітними представниками цієї школи були також Ф. Ротлісбергер, Ч. Барнард, Г. Саймон. Науковий напрям школи визначався вивченням проблем соціальної поведінки людей в організаціях, зокрема таких питань, як мотивація, комунікації, лідерство.

Суть ідей школи полягала в тому, що людина є істотою соціальною, а її продуктивність залежить не лише від рівня наукової організації праці та ефективного адміністрування, а й від характеру і змісту стосунків з іншими працівниками, з якими вона взаємодіє у процесі спільної діяльності.

Головні ідеї школи викладені в книгах Е. Мейо «Проблеми людини в індустріальному суспільстві» (1933) та «Соціальні проблеми індустріального суспільства» (1945). Книги стали результатом знаменитих експериментів в м. Хоторн (США) на заводах фірми «Вестерн електрик компані».

Основні висновки Е. Мейо та його однодумців наступні:

1) жорстка ієрархія, підлеглість, формалізація управлінських процесів не сумісні із природою людини і не можуть забезпечити ефективну реалізацію управлінських рушень;

2) вирішальний вплив на ріст продуктивності праці окремих пра-цівників мають не матеріальні, а головним чином, психологічні і соціальні фактори;

3) ставлення індивіда до своєї виробничої і соціальної діяльності залежить не лише від економічних факторів, а й від її оцінки людьми, з якими він зв’язаний і позиції яких великою мірою визначають його соціальний статус;

4) в будь-якій організації під впливом формальної взаємодії виникають неформальні соціальні структури, або групи, які мають свої норми і цілі, які впливають на членів груп і ефективність їх діяльності;

5) участь у прийнятті рішень, паритетне управління, участь у прибутках, навчання персоналу є ефективними засобами підвищення продуктивності праці;

6) головним завданням менеджерів є вирішення людських проблем, задоволення соціальних і психологічних потреб працівників.

Таким чином, школа людських стосунків у центр управлінської уваги поставила людину з її психологічними та соціальними потребами.

Поведінська (біхевіористська) школа управління сформувалась в 50-60 роках, і стала своєрідним продовженням ідей школи людських стосунків. Представниками школи є К. Арджиріс, Р. Лайкерт, А. Маслоу та інші. Суть ідей школи полягає у вивченні і реалізації спеціальних форм і методів впливу на мотиви людини, які визначають її поведінку.

При цьому ідеї школи ґрунтуються на наступних положеннях:

1) поведінка людини визначається мотивами, якими вона керується у своїй діяльності;

2) поведінська наука дає змогу виявити закономірності формування і прояву цих мотивів;

3) активно впливаючи на забезпечення задоволення цих мотивів, менеджери можуть впливати на поведінку працівників, спрямовуючи діяльність останніх у потрібному для організації напрямку;

4) використовувати працівника потрібно точно у відповідності до його потенціалу, знань і здібностей, що забезпечить максимальний мотиваційний ефект.

Рекомендована література: 4, 7, 9, 10, 12, 14, 15, 16, 29, 36, 37, 43, 44, 53, 54, 55.

Питання для контролю:

1. Ідеї школи наукового управління Ф.Тейлора.

2. Зміст та значення роботи Ф. Тейлора «Наукова організація праці».

3. Зміст та значення роботи Ф. Джільберта «Вивчення рухів як спосіб підвищити продуктивність за будь-якої роботи».

4. Основні ідеї класичної (адміністративної) школи управління.

5. Основні ідеї школи людських стосунків Е. Мейо.

6. Основні ідеї поведінської школи управління.