5. Афористика і дидактика в давньоєгипетській літературі

Твори єгиптян були не найвищого рівня, тверезі. Помірковані, не розвивали ширше індивідуальність. Письмо трималось за якусь літературну форму, яка існувала століттями, не змінювався спосіб писання, було сірим і одноманітним. Яскравим прикладом є повчання Птахотепа, де він спонукає не бути хвастливим, не вважати себе одним з головних. Шукати ради потрібно не тільки у мудрих, а у недосвідчених. Він закликав побоюватися жінок, не зближуватися з ними. Бо ними неможливо осягнути та оволодіти. Він радить завести будинок, любити свою дружину. Птахотеп був чиновником, було 46 настанов, кожна починалася: Якщо ти. Літра Давнього Царства 3 тис. до н.е. «Повчання» нерідко містять грубо утилітарні повчання, всілякі мудрі ради, що відносяться до різних сторін життя.  Найстаріший вид літератури в Єгипті – це приповідки філософсько-морального змісту. Старий філософ звертається до людей різних класів і дає їм практичні вказівки, як жити.

6. Казки Давнього Єгипту

Основні жанри єгипетської літератури: казки, оповідання, гімни і молитви, епістолярні тексти, дидактичні твори, байки, епос, любовна лірика. Єгипетські казки насичені яскравою і образною фантазією, гарячою симпатією до людини, переконанням в остаточній перемозі добра і справедливості над силами зла. Деякі з них носять явний відбиток фольклору, наприклад казка про двох братів, інші є результатом творчості талановитих і досвідчених авторів, імена яких нам невідомі. В казках і оповіданнях єгиптянин дає волю своїй буйній фантазії. Казки: Казка про двох братів (Ануп і Бата), Правда і Кривда, Казка про потерпілого на човні, Казки папірусу Весткар (царю Хуфу царевичі розповідають казки).[1]

7. Особливості шумерських міфів, Цикл міфів про Інанну

Шумерські мислителі прагнули пояснити сутність природи та власної цивілізації. Вони створили оригінальну концепцію «Me». Загалом «Ме» являє собою сукупність різних закономірностей та правил, що забезпечували функціонування елементів як природи, так і шумерської цивілізації. Всі закони й правила «Me» створені великими богами, однак вони існують без них, проявляються в русі живої та неживої матерії, що безособова й вічна. В законах «Me», згідно з думкою шумерських мислителів, міститься вся мудрість і наука. В міфові про те, як «цариця небес» і «цариця Уруку» Інанна викрала божественні закони «Me», зберігається перелік понад ста цих законів, пов'язаних із шумерською цивілізацією. Нині розшифровано дещо більше половини з них. Вони містять найрізноманітніші поняття: правосуддя, мудрість, героїзм, мистецтво, ворожнеча, бойовий прапор, проституція та священне очищення, музичні інструменти та мистецтво писаря, мир, перемога, добро. Їх міфологію наскрізь проймають відчуття жаху та безнадії перед нездоланними силами злого фатуму. Боги шумеро-аккадців жорстокі й заздрісні до людей. В описах потойбічного царства панують морок та безвихідь. Життя не світле, не радісне, а тривожне, сповнене таємниць і боротьби.  За уявленнями шумерів в основі світобудови перебувала "земна кістка", тобто дерево життя, з якого постали шумерські боги. Глина, з якої шумери ліпили перший посуд, вважалася "земною плоттю". Завершувала конструкцію світу "земна шкіра", яку пізніше почали ототожнювати з міддю, вперше виплавленою з руди. Шумери розрізняли дві сфери діяльності - внутрішню, що стосувалася їжі та задоволення інших тілесних потреб; і зовнішня, що торкалася предметів суспільного життя, включаючи й зв'язок з богами через жерців. Перелік «Me», що міститься в міфі про Енкі («Володар землі») та Інанну — є однією з найбільш дивних загадок, над якою б’ються дослідники шумерської цивілізації. Його зміст полягає в тому, що в прадавні часи Інанна, бажаючи звеличити ім'я своє та примножити могутність і добробут свого міста Урука, надумала перетворити його на центр Шумера. Для цього необхідно було добром чи оманою роздобути «Me», яке ретельно оберігалося богом Енкі. Інанна, подолавши всі випробування, нарешті, причалює до берегу, весь Урук виходить зустрічати та привітати її.