Міністерство освіти та науки України

Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут"

Факультет лінгвістики

Кафедра теорії, практики та перекладу англійської мови

Реферат

з дисципліни "Історія перекладу"

на тему "Поезія і проза Стародавнього Сходу"

Виконала:

студентка групи ЛА-23

Лихацька Христина

Перевірила:

Захарова Людмила Миколаївна

Київ-2013

Зміст

1 Вступ 3

2 Поезія і проза Стародавнього Сходу 3

2.1 Дописемний етап розвитку літератури 3

2.2 Зони виникнення та функціонування літератури Стародавнього Сходу 4

2.3 Особливості єгипетських міфів. Космогонічні міфи 5

2.4 Заупокійна література Давнього Єгипту 5

2.5 Афористика і дидактика в давньоєгипетській літературі 6

2.6 Казки Давнього Єгипту 7

2.7 Особливості шумерських міфів, Цикл міфів про Інанну 7

2.8 Героїчний епос в шумерській літературі 8

2.9 Жанри шумерської лірики 8

2.10 Шумерська дидактична література 9

2.11 Основи давньоєврейської літератури 10

2.12 Індуїстські Веди як два типи текстів 10

2.13 Поетичний світ Ши Цзин 11

2.14 Даоський канон. Дао де цзин. Дао – першооснова, закон світобудови 12

2.15 Лірична поезія Давнього Китаю 13

2.16 Склад і жанри Авести 13

3 Переклад на Сході 14

3.1 Зародження перекладацької діяльності 14

3.2 Епоха пророка Мухаммеда 14

3.3 Епоха Священного Корану 15

3.4 "Перший аббасидський період" 16

3.5 Розвиток перекладу як науки і поява нових теоретиків 16

4 Висновок 17

5 Бібліографія 18

6 АНОТАЦІЯ 18

1. Вступ

Цей реферат є описовою роботою. Метою реферату являється ознайомлення з поезією і прозою Стародавнього Сходу.

Староєгипетська література помітно вплинула на художню словесність інших стародавніх народів, передусім — греків, євреїв, а через літературу коптів й арабів.

Хоч давньоіранська література і поступається кращим у художньому відношенні пам’яткам словесності інших стародавніх народів, все ж вона увічнила себе тим, що на її основі формувалася творчість таких корифеїв іранської літератури, як Фірдоусі, Омар Хайям, Сааді та Хафіз.

Багате й самобутнє літературне надбання Стародавньої Індії благотворно вплинуло на художню словесність багатьох народів Сходу і навіть Заходу. Не випадково ряд староіндійських літературних творів удалося виявити в тибетських, китайських та перських перекладах.

Слід зазначити, що попри певну свою незрілість старокитайська література заклала ту ідейну та художню основу, на якій розквітла середньовічна літературна творчість не лише самих китайців, а й японців, корейців, в’єтнамців.

2. Поезія і проза Стародавнього Сходу

1. Дописемний етап розвитку літератури

Антична література — це література стародавніх греків і римлян, яка розвивалася в басейні Середземного моря. Її письмові пам’ятки, створені на діалектах грецької мови і латинською мовою, належать до 1 тисячоліття до н.е. і початку 1 тисячоліття н.е. Найдавніші форми літератури пов’язані з міфом, магією, релігійним культом, ритуалом.  Антична література складається з двох національних літератур: давньогрецької та давньоримської. Паралельно античній розвивались інші давні культури і, відповідно, літератури: давньокитайська, давньоіндійська, давньоіранська, давньоєврейська. Давньоєгипетська література переживала на той момент період розквіту. В античній літературі сформувалися основні жанри європейської літератури в їхніх архаїчних формах і основи науки про літературу. Естетична наука античності визначила три основні літературні роди: епос, лірику і драму. Найдавніші форми літератури пов’язані з міфом, магією, релігійним культом, ритуалом. Перші системи письма – малюнкові піктографії. 3 зони поширення давньої літератури : середземноморська, середньо східна, далеко східна.

2. Зони виникнення та функціонування літератури Стародавнього Сходу

Періодизація літератури Давнього Сходу: Архаїчні (найдавніші): Давньоєгипетська література, Шумерська, Ассиро-вавилонська (Аккадська література), Класичні: Давньокитайська,Давньоіндійська, Давньоіранська, Давньоєврейська, Давньоєгипетська. Скласти уявлення про вірування, культи, обряди стародавніх єгиптян допомагають різноманітні релігійні тексти: гімни й молитви богам, записи поховальних обрядів на стінах гробниць. Найдавнішою відомою сучасному людству є шумеро-аккадська поезія, це віршовані записи міфів, епічні оповіді, молитви, гімни богам і царям, весільно-любовні пісні, поховальні голосіння, закляття. Зародження китайської цивілізації належить до часів (середина II тис. до н. е. — XII ст. до н. е.), (XII—III ст. до н. е.). Китайці знали місячний календар, поділяли рік на чотири сезони, фіксували сонячні та місячні затемнення, виділяли сузір'я. У давніх китайських літописах збереглися записи про астрономічні спостереження, цінність яких підтвердилась сучасною астрономією. Однією з найдавніших літературних пам'яток є «Книга пісень», в якій міститься понад 300 пісень та віршів. Найвидатнішим представником історичної та художньої прози, класиком китайської літератури вважається Сима Цянь. Найдавнішими пам'ятками давньоіндійської літератури є Веди. «Рігведа» (збірник гімнів), «Самаведа» (збірник пісень), «Яджурведа» (збірник жертовних формул), «Атхарваведа» (збірник магічних заклинань та формул). Брахмани (тлумачення ритуальних текстів самхіт); Аран'яки (тексти для пустинників), Упанішади (релігійно-філософські трактати). Найвизначнішими епічними поемами Стародавньої Індії є «Махабхарата» та «Рамайяна», які були створені у IV ст. до н. е. Найдавнішою й основною пам’яткою давньоіранської літератури є "Авеста". В її багатоплановому сюжеті виділяються тісно переплетені між собою міфологія та героїчний епос. В "Авесті" присутні також казкові й байкові елементи. Персонажі міфологічних і героїко-епічних оповідей "Авести" дуже гіперболізовані. Вони мають велетенську будову тіла й наділені неймовірною фізичною силою, тому хоробро б’ються з чудовиськами й здобувають над ними перемогу.