2.3 Теоретичні аспекти проведення фінансового аналізу витрат на виробництво та собівартість продукції.
«Хворим» місцем ТзОВ «Уніплит» є витрати на виробництво та собівартість продукції. Тобто основною проблемою на даному етапі є зниження витрат на виробництво та собівартість продукції.
Для того, щоб виявити можливі резерви для покращення негативних наслідків, спричинених наявністю таких проблемних ділянок господарської діяльності, аналіз «хворих» місць господарювання проводитиметься за такими напрямками, як – аналіз витрат на виробництво та собівартість продукції.
Виробництво реалізація продукції потребують трудових, матеріальних і грошових витрат. Витрати підприємства на споживчі засоби виробництва, предмети праці й оплату праці працівників, виражені в грошовій формі, утворюють собівартість продукції.
Собівартість продукції – це основний якісний показник роботи підприємства. Її рівень відбиває досягнення та недоліки роботи як підприємства в цілому, так і кожного структурного підрозділу. Системне зниження собівартості продукції має важливе над господарське значення,бо дає змогу за стабільних ринкових цін збільшувати прибуток на кожну гривню витрат, підвищує конкурентоспроможність продукції.
Аналіз собівартості продукції має такі значення: перевірка обґрунтованості прийнятних управлінських рішень щодо собівартості; об’єктивна оцінка виконання прийнятих рішень, під час якої виявляються відхилення фактичних витрат від планових; з’ясування чинників цих відхилень; підрахунок резервів подальшого зниження собівартості продукції; розроблення заходів із мобілізації внутрішньовиробничих резервів та використання їх у виробництві.
До складу собівартості входять:
Вартість засобу праці, що переноситься на продукт праці чинниками;
Вартість предметів праці, яка повністю споживається в процесі виробництва;
Заробітна плата як частина вартості, створена необхідною працею;
Елементи розподілу чистого доходу (через ціни на спожиті засоби виробництва, відрахування на соціальне страхування та інші обов’язкові платежі).
Аналіз собівартості продукції дозволяє з’ясувати тенденції зміни даного показника, виконання плану по його рівню, визначити вплив факторів на його приріст і на цій основі дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей зниження собівартості продукції.
Для цього використовується ряд показників. Основними є такі показники, як витрати на виробництво і реалізацію всього об’єму товарної продукції та витрати на одну гривню товарної продукції.
Витрати на виробництво і реалізацію всього об’єму товарної продукції (повна собівартість) визначаються кошторисом витрат, тобто розраховуються шляхом підсумовування витрат по основних економічних елементах. Даний показник необхідний для визначення прибутку від реалізації продукції. На собівартість товарної продукції можуть вплинути наступні чинники:
Зміна об’єму випущеної продукції;
Відхилення в асортименті випущеної продукції;
Ціни на матеріальні ресурси.
Для
вивчення собівартості продукції
динаміці більш придатним є показник
витрат на 1 гривню товарної продукції,
який обчислюється як відношення повної
собівартості продукції до всього об’єму
реалізованої товарної продукції ( або
до ціни даного об’єму товарної
продукції):
Це – найвідоміший на практиці узагальнюючий показник, який відображає собівартість одиниці продукції у вартісному виразі, без розмежування її по конкретних видах. Він показує в скільки обходиться підприємству отриманні кожної гривні виручки. Показники широко використовуються при аналізі зниження собівартості і дозволяє, зокрема, охарактеризувати рівень і динаміку витрат на виробництво продукції в цілому по промисловості. Цей показник одночасно може виконувати роль показника рентабельності виробництва.
Найбільш корисним для виявлення змін у структурі витрат на виробництво є аналіз собівартості за елементами витрат, який дає можливість не лише вивчити зміни у структурі собівартості, але й охарактеризувати галузеві особливості (матеріалоємність, трудомісткість виробництва).
Елементи витрат – цеоднорідні за своїм економічним змістом витрати. До них відносять сировину і матеріали, паливо, енергію, заробітну плату, амортизацію, відрахування на соціальне страхування та ін..
Планування витрат за економічними елементами дає змогу пов’язати їх з іншими розділами плану: планом матеріально-технічного постачання, фондом заробітної плати,планом зростання ефективності виробництва, балансом надходжень і витрат тощо.
Аналіз витрат за економічними елементами уможливлює, у свою чергу, вивчення їхнього складу, питомої ваги кожного елемента в загальних витратах виробництва.
Собівартість продукції за економічними елементами стосовно фактичного обсягу продукції відображає Ф. №2 – «Звіт про фінансові результати».
За способом перенесення вартості на продукцію витрат поділяють на прямі та непрямі.
До прямих витрат належать витрати, пов’язані з виробництвом окремих видів продукції (сировина, основні матеріали, покупні вироби, напівфабрикати, паливо, енергія, заробітна плата виробників, відрахування на соціальне страхування), які можуть бути безпосередньо включені до їхньої собівартості.
До непрямих витрат належать витрати, пов’язані з виробництвом кількох видів продукції (витрат на утримання та експлуатацію обладнання, загальновиробничі), що включаються до собівартості за допомогою спеціальних засобів. Непрямі витрати утворюють комплексні статті калькуляції, які відрізняються за їх функціональною роллю у виробничому процесі.
Залежно від впливу обсягу виробництва на рівень витрат виділяють – умовно-змінні та умовно-постійні витрати.
Витрати на виробництво поділяють за календарними періодами на поточні та одноразові.
РОЗДІЛ 3. КОМПЛЕКСНИЙ АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТзОВ «УНІПЛИТ»