2.1 Встановлення мети, завдання та інформаційної бази аналізу

Розвиток ринкових відносин підвищує відповідальність і самостійність підприємств та інших суб'єктів ринку в підготовці та прийнятті управлінських рішень. Ефективність цих рішень багато в чому залежить від об'єктивності, своєчасності та всебічності оцінювання існуючого й очікуваного фінансового стану підприємства.

Оцінювання фінансового стану підприємства становить інтерес для широкого кола суб'єктів ринку:

• підприємства, яке хоче знати неупереджену думку про свою діяльність і розробити заходи щодо її поліпшення;

• інвесторів, заінтересованих в ефективності та прийнятній ризиковості інвестування своїх коштів;

• кредиторів і постачальників, які бажають впевнитись у платоспроможності підприємства;

• партнерів по бізнесу, які прагнуть встановити з підприємством стабільні й надійні ділові відносини (постачальники, споживачі, транспортувальники, страхові компанії та ін.);

• сторонніх щодо підприємства структур (так, Державна податкова адміністрація бажає впевнитись у спроможності підприємства сплачувати податки, профспілки — у стабільності зайнятості працівників і здатності своєчасно виплачувати заробітну плату, благодійні організації — у потенційній спроможності підприємства допомагати).

Становлення ринкової економіки в Україні, поява фінансових ринків, пріоритет фінансових ресурсів об'єктивно сприяли розвитку такого важливого напрямку аналітичної роботи, як фінансовий аналіз.

Фінансовий аналіз (від грецьк. dvakvaxq— розклад, розчленування) — це метод оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства. Як метод дослідження аналіз полягає в розчленуванні цілого на складові. Протилежне поняття — синтез (від грецьк. — з'єднання, складання) — це метод вивчення предмета в цілісності,єдності та взаємозв'язку його частин. Зв'язок "аналіз — синтез" притаманний будь-якому науковому дослідженню. Особливе значення він має в економічних дослідженнях як на макро-, так і на мікрорівні.

Мета фінансового аналізу — інформаційно забезпечувати прийняття рішень, на які істотно впливають фактичні або прогнозні дані про фінансовий стан підприємства. Ідеться про отримання відносно невеликої кількості ключових, найінформативніших параметрів, що об'єктивно, всебічно характеризують фінансовий стан підприємства (платоспроможність, фінансову стійкість, незалежність, рентабельність діяльності, імовірність банкрутства тощо).

Предметом фінансового аналізу є фінансові ресурси і їхні потоки, а основною метою – оцінка фінансового стану підприємства й виявлення можливостей підвищення ефективності його функціонування.

При цьому бажаним є такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство, вільно маневруючи кошти, здатне шляхом ефективного їхнього використання забезпечити безперебійний процес виробництва і реалізації продукції, а також втрати на його розширення і відновлення.

Завдання фінансового аналізу зумовлені завданнями управління підприємством у трьох сферах діяльності — фінансовій, інвестиційній та операційній (виробничій), що поєднані рухом фінансових ресурсів. Такий поділ, що є традиційним для країн з розвиненою економікою, нещодавно набрав чинності і в Україні.

Звідси завдання фінансового аналізу полягають в інформаційному забезпеченні прийняття обґрунтованих рішень за такими напрямками діяльності підприємства:

1) фінансовою — управління пасивами; забезпечення підприємства фінансовими ресурсами; визначення оптимального розміру, складу і структури джерел фінансування зі свідомим ризиком за очікувані вигоди, що пов'язаний з використанням зовнішніх позик;

2) інвестиційною — управління активами; розподіл фінансових ресурсів, визначення оптимального розміру, складу і структури активів підприємства, вибір і реалізація інвестиційних проектів;

3) операційною — управління фінансовими результатами діяльності; прибуткова поточна діяльність завдяки ефективному використанню наявних ресурсів.

Жодний фінансовий аналіз не вважається повним, якщо не охоплює всіх сфер діяльності підприємства і складається лише з цифр. Якісний аналіз має передувати кількісному, оскільки за його допомогою можна встановити найактуальніші для підприємства проблеми щодо показників його виробничої діяльності. Необхідно враховувати істотний вплив зовнішніх чинників: зміни рівня цін на матеріально-технічні ресурси, зокрема на енергоносії; зміни ставок процентів; зміни в податковому законодавстві тощо. Важливо визначити місце підприємства в галузі, його конкурентоспроможність. У процесі аналізу слід ураховувати специфіку галузі, форму власності, розміри підприємства.

Кінцеві результати діяльності підприємства цікавлять не тільки працівників самого підприємства, але його партнерів по економічній діяльності, державні, фінансові, податкові органи та ін..

Це все визначає важливість проведення фінансового аналізу підприємства підвищує роль такого аналізу в економічному процесі. Фінансовий аналіз є неодмінним елементом як фінансового менеджменту на підприємстві, так і його економічних взаємин з партнерами, фінансово-кредитною системою.

Фінансовий аналіз необхідний для:

• виявлення змін показників фінансового стану;

• виявлення факторів, що впливають на фінансовий стан підприємства;

• оцінки кількісних якісних показників фінансового стану;

• оцінка фінансового становища підприємства на певну дату;

• визначення тенденцій зміни фінансового стану підприємства.

Таким чином, головною задачею фінансового аналізу є зниження неминучої невизначеності, пов’язаної з прийняттям економічних рішень, орієнтованих у майбутньому.

Залежно від завдань і змісту аналізу використовують такі основні інформаційні джерела: фінансову звітність, статистичну звітність, дані внутрішньогосподарського (управлінського ) бухгалтерського обліку, дані з облікової документації (вибіркові дані), експертні оцінки.

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані:

1. балансу (форма №1);

2. звіт про фінансові результати (форма №2);

3. звіт про рух грошових коштів (форма №3);

4. звіт про власний капітал (форма №4);

5. дані статистичної звітності та оперативні дані.

Інформацію, яка використовується для аналізу фінансового стану підприємства, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація яка міститься в бухгалтерській статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже є відкритою.

Кожне підприємство розробляє свої планові та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансової діяльності. Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді й «ноу-хау». Відповідно до чинного законодавства України підприємство має право тримати таку інформацію в секреті. Перелік їх визначає керівник підприємства.

Мета складання фінансової звітності – надати користувачам повну, правдиву, та неупереджену інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства для прийняття рішень.

Фінансова звітність забезпечує такі інформаційні потреби користувачів:

• щодо придбання, продажу цінних паперів та володіння ними;

• участі в капіталі підприємства;

• оцінювання якості управління;

• оцінювання здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;

• забезпеченості зобов’язань підприємства;

• визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

• регулювання діяльності підприємства;

• прийняття інших рішень.

Загальні вимоги до фінансової звітності викладено в положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 (далі П(С)БО 1), затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87. Дане положення визначає:

1. мету фінансових звітів;

2. їх склад;

3. звітний період;

4. якісні характеристики та принципи, якими слід керувати під час складання фінансових звітів;

5. вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах.

Основою П(С)БО 1 є Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку (переглянутий у 1997 році) Кабінету з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський баланс – це звіт про фінансовий стан, який складається з активу та пасиву і свідчить про те, як на певний час розподілено активи за допомогою власного та залученого капіталу.

Звіт про фінансові результати відображає ефективність (неефективність) діяльності підприємства за певний період. Якщо баланс відображає фінансовий стан підприємства на конкретну дату, то звіт про прибутки та доходи дає картину фінансових результатів за відповідний період (квартал, півріччя, 9 місяців, рік). У звіт про фінансові результати наводяться дані про дохід (Виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові результати від операційної діяльності до оподаткування (прибуток чи збиток); фінансові результати від звичайної діяльності (прибуток чи збиток); надзвичайні доходи чи витрати; чистий прибуток чи збиток.

Звіт про рух грошових коштів відображає надходження та витрачання коштів у звітному періоді за операційними, інвестиційними і фінансовими напрямками діяльності підприємства.

У звіті про власний капітал відбуваються зміни у складанні власного капіталу протягом звітного періоду. Примітки до звітів – сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію та обґрунтованість статтей фінансових звітів, розкривають іншу інформацію.

Фінансова звітність підприємств містить також іншу інформацію щодо стану фінансів підприємств. На основі аналізу звітних даних визначаються основні тенденції формування й використання фінансових ресурсів підприємства, причини зміни що сталися, сильні та слабкі сторони підприємства та резерви поліпшення фінансового стану підприємства у перспективі.

Існує декілька підходів до структурування аналітичних процедур по відношенню до визначеного об’єкта аналізу. Оскільки головним фактором для аналітика є наявність інформаційних ресурсів, найбільш поширеним є поділ аналізу на зовнішній і внутрішній .

В зовнішньому фінансовому аналізі, як правило, виокремлюють процедури, що стосуються об’єкта аналізу та інформаційно забезпечені доступною звітністю. Зокрема, комплексний аналіз фінансово – господарської діяльності включатиме аналітичні процедури, впорядковані за розділами балансу, тобто такі, що відповідають логіці його побудови.

Якщо мова йдеться про внутрішньо-фірмовий аналіз, то як правило, береться відповідна методика зовнішнього аналізу і доповнюється процедурами, інформаційно забезпеченими внутрішньою звітністю, даними оперативного та бухгалтерського обліку.

Комплексний аналіз фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Уніплит» включатиме в себе наступні етапи:

1. Оцінка та аналіз майнового потенціалу суб’єкта господарювання.

Оцінка і аналіз майнового потенціалу суб’єкта дослідження в даній роботі проводитиметься за такими напрямками :

1. Вертикальний аналіз балансу (аналіз розміщення, складу, структури та формування засобів підприємства та джерел формування цих засобів);

2. Горизонтальний аналіз балансу (порівняльний аналіз показників за два останні періоди з досліджуваного проміжку часу);

3. Аналіз якісних зрушень в майбутньому потенціалі.

2. Оцінка фінансового потенціалу:

1. Оцінка ліквідності і платоспроможності;

2. Оцінка фінансової стійкості.

3. Оцінка та аналіз результативності фінансово-господарської діяльності підприємства суб’єкта господарювання:

1. Оцінка ефективності поточної діяльності (ділової активності);

2. Аналіз прибутку і рентабельності;

3. Оцінка кредитоспроможності підприємства.

4. Оцінка вірогідності банкрутства підприємства.

5. Перспективний аналіз (прогнозування фінансового стану, в тому числі аналіз і оцінка «хворих» місць суб’єктів господарювання, визначених в розділі 1 даної роботи, та фінансового результату діяльності досліджуваного підприємства).