29. Специфіка діагностики педагогічної діяльності. Методи оцінки професійної діяльності педагогів. Діагностична робота психолога з педагогічним колективом.

- методика агресивності Асінгера,

- методика емпатії Юсупова,

- методика КОЗ (огранізаторскі та комунікативні здібності),

30. Воля як об’єкт психодіагностики. Діагностика особливостей розвитку волі особистості.

Воля — це здібність до вибору діяльності і внутрішнім зусиллям, необхідним для її здійснення. Воля забезпечує довільну регуляцію поведінки. Порушення її доцільно розглядати поетапно — від моменту постановки мети до її досягнення. Воля - це сила виконати настанову. Це - складний процес. На нього впливають мотиви, цілі, рішення людини, її свідомі ціле­спрямовані дії, вчинки, наполегливість, рішучість, витримка та інші якості. Воля - це психічний процес, який характеризується переходом від прагнення й рішення до діяльності.

Функції вольових процесів:

- довільність пізнавальних процесів і поведінки,

• ініціювання дії шляхом формування наміру,

• підтримка попереднього наміру в активному стані до досягнення мети,

• подолання перешкод, що виникають на шляху реалізації наміру.

Методи діагностики волі:

1. Експертна оцінка вольових якостей людини.

2. Діагностика імпульсивності – визначається, наскільки людина схильна до досягнення мети.

3. Діагностика довільної уваги.

4. Діагностика навіюваності: висока навіюваність – низькі вольові якості.

5. Діагностика потреби у досягненні.

6. Діагностика мотивації схвалення (стосується мотивів – на що людина орієнтується).

7. Локус контролю – (локус – куди спрямований контроль): екстернальний, інтернальний.

8. «Здібність до смоконтролю» Н.Пейсахова.

31. Професійне самовизначення. Професійне самовизначення на різних стадіях становлення особистості. Кризи професійного самовизначення.

Вибір професії або професійне самовизначення – є основою самоутвердження людини в суспільстві, а тому - одне з головних рішень в житті. Вибір професії визначає вибір: ким бути, до якої соціальної групи належати, де і з ким працювати, який стиль професійного життя обирати.

Професійне самовизначення — це виборче ставлення індивіда до світу професій в цілому і до конкретної вибраної професії. Ядром професійного самовизначення є усвідомлений вибір професії з урахуванням своїх особливостей і можливостей, вимог професійної діяльності і соціально-економічних умов. Професійне самовизначення здійснюється протягом всього професійного життя: особистість постійно рефлексує, переосмислює своє професійне буття і самостверджується в професії. Актуалізація професійного самовизначення особистості ініціюється різного роду подіями, такими як закінчення загальноосвітньої школи, професійного учбового закладу, підвищення кваліфікації, зміна місцепроживання, атестація, звільнення з роботи і ін. Професійне самовизначення є важливою характеристикою соціально-психологічної зрілості особистості, її потреби в самореалізації і самоактуалізації.

Вік	Стадії професійного становлення	Способи професійного самовизначення
Дошкільне дитинство (до 7 років)		Професійно-рольові ігри
Молодший шкільний вік (до 11 років)		Професійні індукції
Підлітковий вік (до 15 років)	Первинна амбівалентна оптація	Професійно забарвлені фантазії
		Романтично забарвлені професійні наміри
Рання юність (до 18 років)	Вторинна реалістична оптація	Ситуативний вибір учбово-професійного напряму
		Вибір професійної освіти і професійної підготовки
Юність (до 23 років)	Професійна освіта і професійна підготовка	Самовизначення в учбово-професійному полі
Молодість	Професійна адаптація	Кристалізація професійної спрямованості
(до 27 років)	Первинна професіоналізація	Самовизначення на конкретному робочому посту
Зрілість (до 33 років)	Вторинна професіоналізація	Самовизначення в професії
Зрілість (до 60 років)	Професійна майстерність	Самовизначення в професійній культурі
Немолодий вік (до 75 років)	Менторінг — наставництво	Самовизначення в суспільно-корисному і сімейно-побутовому житті

На професійне самовизначення особи впливають соціально-економічні умови, міжособові відносини в колективі, професійний розвиток, вікові і професійні кризи. Провідне значення в професійному самовизначенні належить самій особі, її активності, відповідальності за своє становлення.

Типові психологічні проблеми, що породжують внутрішньоособові конфлікти та кризи професійного самовизначення:

1) розузгодження ідеального і реального образу професії і самооцінки: «Я-реального», «Я-возможного» і «Я-деформірованного»;

2) невідповідність професійної кваліфікації рівню домагань в області кар'єри, матеріального і морального заохочення;

3) неправильний, вимушений вибір професії, місця роботи і посади;

4) суперечності між усвідомлюваними і неусвідомлюваними складовими професійної свідомості.