1.3.2. Склади штучних вантажів

Питанню комплексної механізації робіт на складах штучних вантажів приділяють особливу увагу, так як обсяг вантажно-розвантажувальних, транспортних і складських робіт зі штучними вантажами в різних галузях промисловості складає близько 70 % загального обсягу робіт.

Склад штучних вантажів можна представити у вигляді сукупності наступних основних елементів (рис. 1.16): I  фронт розвантаження з зовнішнього транспорту (залізничного, автомобільного та ін.); II  зона приймання, сортування, підготовки до складування вантажів; III  зона зберігання вантажів; IV  зона комплектації; V  зона навантаження на зовнішній транспорт; VI  зона зберігання складської і транспортної тари; VII  зона керування складом (адміністративні підрозділи та ін.).

Компонування складу визначається технологією переробки вантажів на складі, видом вантажу, типом застосовуваних підйомно-транспортних машин і складського устаткування.

В даний час для зберігання штучного вантажу застосовують наступні схеми механізації: зберігання в стелажах або штабелях.

Склади із стелажним зберіганням (рис. 1.17) перспективно застосовувати в тих галузях промисловості, де вантажі зберігають тривалий час.

Ступінь використання об’єму складу характеризується коефіцієнтом конструкції (К_К), який показує відношення площі сумарного поперечного перерізу стелажів до площі поперечного перерізу складу:

. (1.6)

\

Рис. 1.17  Схема стелажних складів: а) стелажний склад з напільним транспортом на складі; б) склад з гравітаційними стелажами

Ширину стелажного складу (В_СС) визначають за формулою

, (1.7)

де  кількість комірок, що обслуговуються вантажопідйомною машиною (краном) в одному проході;

 глибина комірки (  розмір вантажу на глибині комірки,  конструктивний розмір до краю комірки), м;

 ширина проходу між стелажами, м;

 число проходів, що обслуговуються кранами по ширині складу;

 відстань від краю стелажа до стіни складу.

Стелажі – являють собою легку металеву конструкцію, нерідко пристосовану для зміни розмірів осередків відповідно до різних розмірів вантажних одиниць.

Стелажі за конструкцією (рис. 1.18) поділяються на однорядні, дворядні, наскрізні і спеціальні для рухомого зберігання вантажів.

Стелажі з рухомим зберіганням розділяють на гравітаційні – якщо є необхідність виконувати значний об'єм підсортувальних робіт, тобто у міру звільнення лінії, під дією сил тяжіння вантаж переміщується по спеціальних роликах; конвеєрні – аналогічні за типом дії з гравітаційним стелажем, але зберігаються вантажі в укрупнених одиницях на плоских піддонах або в контейнерах.

Перевагою такого складу є дотримання умови: вантаж, який перший надійшов на склад, першим з нього і відправляється.

Однорядні стелажі установлюються тільки поряд із стінами складів. Дворядні стелажі більш поширені. Висота таких стелажів може досягати 30 метрів. Між стелажами передбачені проїзди для устаткування, що обслуговує ці стелажі. Недоліком одно- і дворядних стелажів є невисокий коефіцієнт конструкції складу К_К, що не перевищує 0,55.

Рис. 1.18  Типи стелажів для складів штучних вантажів:

а) однорядні;

б) дворядні;

в) наскрізні;

г) гравітаційні

(рухомого зберігання)

Наскрізні стелажі дозволяють збільшити використовування площі за рахунок зменшення площ, зайнятих під проїзди. Подача вантажу на стелажі здійснюється почерговим заповненням (звільненням) на всю висоту кожного вертикального ряду осередків. Недолік таких складів: неможливість забирати вантаж у будь-який час і труднощі, що виникають при роботі електрозавантажувачів, які рухаються усередині стелажа з вантажем, піднятим на потрібну висоту, або горизонтально на підлозі, а потім піднімати вантаж на потрібну висоту.

Через те, що на підприємствах харчової промисловості переважають дрібноштучні вантажі, які зберігають у пакетах, розмір комірок повинен призначатися відповідно до розмірів пакета. Для більшості штучних вантажів, що вкладають на піддони 1200х800 мм, розміри комірок в осях 1500х1000х1500 мм.

Стелажі можуть мати полиці, на які встановлюють піддони з вантажем, але можуть бути і безполичні стелажі, у яких кінці піддонів спираються на виступаючі сторони куточків, прикріплених до стійок стелажа.

Склади штабельного зберігання. Основним устаткуванням на складах зі штабельним зберіганням вантажів, що пакетуються, є електрозавантажувачі, які виконують операції як по складуванню, так і по навантаженню-розвантаженню в транспортні засоби.

Також можуть використовуватися крани-штабелери, мостові крани, кран-балки та ін.

Такі склади повинні мати крок колон не менше 6 м, щоб не утрудняти роботу підлогового транспорту. Висота таких складів звичайно складає 5,4 і 6 м.

Визначення вантажомісткості складу. Вантажомісткість складу циліндрової форми (силоса) визначається за формулою

, (1.8)

де D і H – діаметр і висота силоса відповідно, м;

_о – об'ємна маса вантажу, кг/м³;

к = 0,95 – коефіцієнт заповнення складу.

Для складу, що має у поперечному перерізі вид рівнобедреної трапеції, вантажомісткість буде:

, т (1.9)

де – висота насипу i-го вантажу, м;

,  довжина і ширина насипу (штабеля) i-го вантажу;

 кут природного відкосу i-го вантажу.

При = 45: .

Вантажомісткість механізованого складу прямокутної форми:

= , т, (1.10)

де Г_Ді – добовий вантажопотік надходження і-го вантажу, т/добу;

– річний вантажопотік надходження і-го вантажу, т/рік;

t_Зі – прийнята норма запасу (зберігання) для і-го вантажу, доба;

_і – коефіцієнт транзитності для і-го вантажу.

n_P – число днів роботи підприємства протягом року;

K_H – коефіцієнт нерівномірності прибуття вантажу.

Норму запасу (t_Зі) для складів сировини установлюють залежно від умов поставок того чи іншого вантажу, які визначають договорами поставки, правилами перевезень і іншими факторами. Визначають цю норму залежно від числа поставок вантажу за квартал.

Норма зберігання (t_Зі) для складу готової продукції установлюється залежно від властивостей продукту, що зберігається, умов зберігання, вимог поставки продукту відповідної якості.