4. Апарат книги

Апарат книги – додаткові тексти, що включаються в неї, щоб створити читачеві більш сприятливі умови для користування нею (довідково-допоміжний апарат) і для кращого розуміння змісту (науково-довідковий апарат).

Титульна сторінка – як правило, перший двосторінковий аркуш книги, по лицьовій стороні якого розміщується необхідна для читача, продавця книгарні, фахівця в галузі інформації, бібліотекаря, бібліографа інформація.

Вихідні дані – сукупність даних, що характеризують видання й призначені для його оформлення, інформування споживачів, бібліографічної обробки й статистичного обліку (містять інформацію про осіб, що брали участь у створенні видання, заголовок, підзаголовні, вихідні й випускні дані, видавничу анотацію, реферат і т.ін., розміщені на титулі, його звороті, кінцевій смузі, на обкладинці або політурці, суперобкладинці).

Випускні дані – частина вихідних даних, що включає дату здавання видавничого оригіналу в набір, дату підписання видання до друку, формат паперу, частку аркуша, інші виробничі й техніко-економічні дані та ті, що розміщені на кінцевій смузі видання або на звороті титульного аркушу.

Вихідні дані – частина вихідних відомостей (місце випуску видання, назва видавництва або організації, що видає, рік випуску видання), що вміщується в нижній частині титульного аркушу – на кінцевій сторінці або на обкладинці (політурці) видання; в аркушевих виданнях – у середині нижнього поля аркуша.

Зміст дає уявлення про склад книги, а також допомагає читачеві знаходити його розділи, що зацікавили, і підрозділи, глави і параграфи.

Колонтитул – довідковий текст над основним текстом смуги, що вказує читачеві який, матеріал надрукований на сторінці (у збірнику – твір і автор, у моновиданні – розділ і підрозділ твору, у словнику – слова або початкові букви чи буква алфавіту і т.ін.).

5. Історія книги.

Рукописна книга. Історія книги поділяється на два періоди: історія рукописної і друкованої книги. Межою між ними є винахід механічного тиражування книг, що викликало революцію в технології їхнього виробництва й підвищив роль друкованого видання соціальної комунікації.

В античному світі й у середні віки книги розмножували шляхом переписування. У рукописній книзі текст і ілюстрації відтворені від руки, на відміну від друкованої книги, відтворення якої здійснюється поліграфічним способом.Найважливішою подією в історії книги був винахід у І ст. у Китаї паперу.

Винахідником паперу вважають Цай Луня. У китайських літописах говориться про Цай Луня: «Він винайшов виробництво паперу, і слава його живе дотепер...». З Китаю виробництво паперу прийшло в Корею, Японію, Індію. У ХІІ ст. був завезений у Європу, але витиснув пергамент лише в ХІІІ-Х ст.

Після винаходу друкарства рукописна книга збереглася й існувала паралельно з друкованою аж до ХІХ ст. Це був манускрипт (лат. manus – рука і scribo – пишу) – рукопис у вигляді окремих аркушів, сувою або кодексу.

Історія української рукописної книги належить до періоду Стародавній Русі і має більш ніж 800-річний період розвитку.

У Києві, що поклав початок великій давньоруській державі, при Софійському соборі вже в першій половині XI ст. діяв добре обладнаний, оснащений необхідним корпусом книг великокнязівський скрипторий (майстерня рукописних книг), з якого вийшли найдавніші, найбільш коштовні пам'ятники давньоруської писемності – знамените Остромирово Євангеліє (1056-1057 роки) і Збірник Святослава (1073 р.).

У цей час здійснений перехід від пергаменту до більш дешевого й зручного матеріалу для письма – паперу, заміна урочистого уставу напівуставом – почерком, розрахованим на прискорене письмо, значне розширення географії рукописних центрів.

Історія друкованої книги. Історія друкованої книги бере свій початок уже за кілька сотень років до Й. Гутенберга.

Найважливішою подією в історії книги є винахід друкарства в Європі в XV ст., що стало можливим після винаходу Йоганном Гутенбергом пристрою для виливання металевого шрифту в матрицях. Форма складається з металевих літер, відбитки з яких одержували за допомогою ручного друкованого верстата (преса).

Родоначальником російського й українського друкарства є Іван Федоров. 19 квітня 1564 р. І. Федоров разом зі своїм другом П. Мстиславцем у Москві почали складання першої датованої російської друкованої книги – «Апостола», поклавши початок безперервної типографської традиції на Русі.

Розвиток персональної комп'ютерної техніки наблизив процес випуску книги до пересічного користувача.