7.2. Словники та довідники.

Словник – довідкове видання, що містить упорядкований перелік мовних одиниць (слів, словосполучень, фраз, термінів, імен, знаків), забезпечених довідковими даними, що відносяться до них.

Словники виконують дві найважливіші функції: інформативну (через слово вони передають знання найкоротшим шляхом) і нормативну (фіксуючи знання й уживання слова, сприяють удосконаленню, уніфікації мови, подають норми слововживання).

За мовою опису розрізняють одномовні, дво- й багатомовні.За характером інформації словники поділяються на дві великі групи: термінологічні й лінгвістичні.

За широтою охоплення відомостей термінологічні словники поділяються на:

міжгалузеві («Термінологічний словник у бібліотечній справі і суміжних науках» та ін.);

галузеві («Бібліотечна справа. Термінологічний словник», «Інформатика. Короткий термінологічний словник» тощо).;

вузькогалузеві («Словник менеджера» та ін.);

тематичні.

За обсягом інформації термінологічні словники розподіляють на тлумачні (що пояснюють значення слів) і такі, що не містять тлумачень.

За хронологічним охопленням виділяють історичні й словники сучасної термінології.

За функціональним призначенням розрізняють такі різновиди термінологічних словників: наукові (галузі, що відображають термінологію, з максимально можливою повнотою); нормативні (що відображають термінологію певної галузі в межах її професійного застосування) і науково-популярні словники (що відображають термінологію соціальних наук для широких кіл споживачів).

За цільовим призначенням виділяють наукові, нормативні, навчальні й популярні лінгвістичні словники.

За змістом вони можуть бути тлумачними, орфографічними, орфоепічними, синонімів, антонімів, морфемними, двомовними тощо.

За мовою опису лінгвістичні словники можуть бути одномовними, дво- і багатомовними. Серед дво- і багатомовних словників найбільш поширені перекладні словники.

За структурою традиційною формою організації словників є алфавітна система розташування слів, рідше – тематична.

Залежно від функціонального призначення словника визначаються і його конструктивні ознаки: формат (середній або кишеньковий), наявність ілюстрацій (у лінгвокраїнознавчих словниках, розмовниках) тощо.

Довідник – видання, що носить прикладний, практичний характер, що має довідкову систематичну структуру або побудоване за алфавітом заголовків статей.

За цільовим призначенням розрізняють: науковий, масово-політичний, виробничо-практичний, навчальний, популярний і побутовий довідники.

За широтою охоплення інформації довідники поділяють на дві групи: комплексні – ті, що містять відомості з окремого розділу галузі або з усієї галузі в цілому, або інформацію міжгалузевого характеру.

За структурою основного тексту виділяють: алфавітні, систематичні, номерні й хронологічні довідники.

Тема 3. Книга як основний вид видання

План:

1. Визначення поняття «книга».

2. Книга як різновид документа.

3. Структура книги.

4. Апарат книги.

5. Історія книги