2.5. Соціальне страхування у Німеччині

Система соціального страхування у ФРН характеризується сукупністю заходів, покликаних забезпечити економічне та соціальне існування різних груп населення перед такими загальними небезпеками як нещасний випадок, хвороба, інвалідність і старість, безробіття і смерть годувальника

Страхування від нещасного випадку (а також професійні захворювання). Обов'язкове страхування від нещасних випадків є самостійним напрямом соціального страхування. Воно має сприяти попередженню нещасних випадків і зниженню ризиків їх наслідків.

Страхування від нещасного випадку має забезпечити:

• попередження нещасних випадків на виробництві

• реабілітація: відновлення працездатності постраждалого та сприяння його поверненню до трудової діяльності (послуги лікарів, забезпечення ліками. Лікарняний догляд та допомога з непрацездатності

• виплата компенсацій постраждалому: допомоги тим, хто частково втратив працездатність, допомоги на похорон та пенсії у випадку втрати годувальника

Розмір залежить від зарплати. Встановлені мінімальні та максимальні межі страхових допомог: нижні межа – 60% середнього заробітку працівників та службовців за минулий календарний рік. При втраті працездатності повна пенсія складає 2/3 річного заробітку.

Фінансування: внески роботодавців залежно від оплати праці застрахованих та від класифікації небезпеки нещасних випадків.

Заходи страхування здійснюються у такій послідовності: попередження нещасних випадків — максимально можлива реабілітація з метою відновлення вихідного стану — виплата компенсації.

Страхові виплати розповсюджуються на заходи з попередження нещасних випадків на виробництві й забезпечення швидкої допомоги; лікування і компенсаційні виплати особам, які частково втратили працездатність унаслідок нещасного випадку; професійну допомогу; допомогу особам, які частково втратили працездатність унаслідок нещасного випадку; допомогу на поховання і пенсію у разі втрати годувальника сім'ї.

При цьому лікування передбачає послуги лікарів, забезпечення ліками, медичне обслуговування й допомогу з непрацездатності. Професійна допомога включає в себе кошти на відновлення й підвищення працездатності.

Страховий захист розповсюджується на нещасні випадки не лише на виробництві, але й у межах заводської території, а також на нещасні випадки, які відбуваються по дорозі додому й на роботу.

До нещасних випадків на виробництві прирівнюються також професійні захворювання.

При втраті працездатності так звана повна пенсія складає 2/3 річного заробітку. Фінансування здійснюється в основному шляхом внесків роботодавців, які розраховуються залежно від оплати праці застрахованих і від класифікації небезпеки нещасних випадків.

Страхування від нещасних випадків є обов'язковим. Роботодавець сплачує внески безпосередньо компанії-страховику від нещасних випадків.

Страхування на випадок хвороби.

Обов’язкове (всі робітники, службовці та інші професійні групи з певним доходом; пенсіонери, безробітні, учні та студенти) або добровільне (приватні страхові агенції). Якщо місячна зарплата не перевищує 75% від діючої у пенсійному страхуванні межі обчислення внесків для працюючих ( у 1991 – 4875 марок). Через місцеві, виробничі або цільові лікарняні каси, морські лікарняні каси, федеральні каси горно робочих, сільськогосподарські лікарняні каси.

Фінансування: наполовину працівниками та роботодавцями. У 1993 – 13,4%. Страхові внески за пенсіонерів виплачуються Пенсійним фондом та самими пенсіонерами. Страхування безробітних здійснюється федеральним відомством з працевлаштування.

Структура виплат:

1. Виплати для підтримки здоров’я: санітарна просвіта, профілактика захворювань.

2. Виплати з профілактики стоматологічних захворювань (у тому числі у дитсадках та школах), профілактичні заходи у лікарів (забезпечення ліками, лікувальними та допоміжними засобами), а також система профілактичних заходів для жінок.

3. Виплати з ранньої діагностики захворювань: медичні обстеження кожні 2 роки для застрахованих, що досягли 35 років, щорічні обстеження по ранньому виявленню раку у жінок з 20 років, у чоловіків з 45.

4. Виплати на лікування хвороб:

а) безкоштовне лікування, включаючи зубне протезування;

б) безкоштовне забезпечення стандартним набором лікарських та перев’язочних засобів (більш дорогі ліки застрахованих доплачує)

в) надання допоміжних засобів з доплатою 10% для дорослих

г) надання протезів та слухових апаратів. Ортопедичних та інших пристосувань

д) домашній догляд за хворими з участю кваліфікованого персоналу, коли лікування у лікарні потрібне але нездійсненне, а також сімейна допомога, коли застраховані позбавлені можливості займатися господарством і у сім’ї є дитина у віці до 8 років або інвалід, що залежить від сторонньої допомоги

є) безкоштовне лікування у лікарні

ж) медичні та інші додаткові виплати по реабілітації

5. Допомога з непрацездатності у розмірі 80% від загальної суми зарплати за ви четом всіх податків. Починаючи з 7 тижня непрацездатності внаслідок хвороби. Допомога виплачується протягом 3 років, якщо непрацездатність зумовлена одною і тою ж хворобою. У перші 6 тижнів роботодавець зобов’язаний забезпечувати її виплату у повному обсязі. Допомога виплачується і у тому випадку, якщо дитина до 8 років, що захворіла, потребує догляду, обслуговування, а інший член сім’ї взяти на себе ці турботи не в змозі (права розповсюджуються максимум на 5 днів на кожну дитину протягом календарного року)

6. Виплати по догляду за важкохворими виражаються у прийнятті страхкасою на себе по оплаті 25 явок на місяць (кожна тривалістю 1 година). У альтернативному плані на прохання застрахованого каса виплачує певну суму, якщо важкохворий може сам забезпечити собі догляд, запросивши для цієї мети сиделку. Якщо догляд за хворим продовжувався всі 12 місяців, то оплачується 4 тижнева відпустка обслуговуючого персоналу.

7. Допомога по вагітності та пологам, включаючи лікувальний контроль та надання ліків, а також фінансову допомогу на час та після вагітності. Після строку охорони материнства у післяпологовий період виплачується допомога по догляду за дитиною

8. Сімейна допомога для дружини та дітей застрахованих. Передбачає заходи по ранньому виявленню хвороб, медичне обслуговування, догляд за хворими, лікування з перебуванням у лікарні та допомога з охорони материнства та сім’ї.

Пенсійне страхування робітників та службовців.

1. Страхування, покращення та відновлення працездатності: лікування, заходи з підвищення кваліфікації, засвоєння нової спеціальності та пошук підходящої роботи.

2. Виплати пенсій з професійної та загальної непрацездатності, а також по досягненні пенсійного віку (60/65)

3. Виплата пенсій у випадку втрати годувальника.

Фінансування: Страхові платежі (17,5% загальної суми заробітку) обчислюються до розрахункового розміру внеску, який складає 7200 маро, та вносяться пополам працівником та роботодавцем.

Розмір залежить від рівня доходів та тривалості стажу. Поточні пенсії щорічно зростають на процент зростання реальних доходів тих, хто працює за наймом (зарплати за ви четом податків) у минулому році. При середній трудових доходах застрахованих осіб страховий стаж вимірюється 45 роками, пенсія складає 70% від останнього реального рівня доходів за ви четом податків. Хто не попадає під обов’язкове страхування, може мати пенсійне страхування добровільно.

Після смерті застрахованої особи її утриманці отримують певну частину її пенсії.

Пенсії підприємств. Є доповненням до обов’язкового пенсійного страхування. Підприємство добровільно платять своїм працівникам.

Страхування та виплати з безробіття. Страхування та виплати здійснюються Федеральним Відомством зайнятості.

Страхування від безробіття робить можливою компенсацію ризику в середовищі осіб, застрахованих від якогось певного випадку нанесення збитку. Солідарно сплачені спільнотою застрахованих страхові внески дозволяють компенсувати збиток, понесений окремим індивідуумом або групою осіб. Чим вища ймовірність безробіття через несприятливе пропорційного співвідношення вакантних робочих місць і шукають роботу людей, тим більше внески, які повинні платити члени спільноти страхуються від цієї небезпеки людей.

Виплати з цього виду соціального страхування починаються з моменту втрати роботи. При цьому можливі два варіанти:

роботодавець за власним бажанням і на підставі законодавчого положення розриває з найманим працівником трудову угоду. Після чого той протягом невизначеного часу залишається без робочого місця;

найманий працівник сам висловлює бажання розірвати трудову угоду, не маючи в перспективі певного робочого місця.

Колишній роботодавець зобов’язаний довести до відома державну медичну касу про розірвання трудового договору. Медична каса є основним представником усіх видів соціального страхування і через неї відбувається подальше перерахування внесків по іншим соціальним страховками. Тому звільненому працівникові рекомендується негайно звернутися до «Agentur für Arbeit» з повідомленням про втрату робочого місця.

На підставі цього відомство по праці присвоює звільненому статус безробітного і переймає на себе оплату страхових внесків за всіма видами соціального страхування. В іншому випадку звільнений залишається без медичного та інших необхідних видів соціального страхування.

Розмір виплат за цим видом соціального страхування залежить від терміну виплати та розміру заробітної плати на останньому місці роботи. Однак максимальна тривалість виплати допомоги по безробіттю становить, як правило, не більше 12-ти місяців. Якщо після закінчення цього періоду часу безробітному так і не вдалося знайти нове місце роботи, в силу вступає Закон про соціальне посібнику «Hartz 4-Gesetz». Страхування на випадок втрати роботи втрачає силу і подальші виплати по цій страховці припиняються.

Фінансування: внески роботодавців та застрахованих – 4,3%. Після закінчення строку страхування, отримують соціальну допомогу з безробіття. Ці виплати нижче – 58% (з дітьми). Фінансування йде з федерального бюджету.

Допомога по безробіттю. Якщо не вдається відразу працевлаштувати тих, хто шукає роботу людей, то за певних умов їм виплачується допомога по безробіттю з коштів страхування від безробіття. Право на отримання допомоги мають безробітні наймані працівники, які зареєструвалися в цій якості у Відомстві з питань праці, які працювали мінімум дванадцять місяців з останніх трьох років і платили внески до каси обов’язкового соціального страхування (військовослужбовці, які проходять альтернативну цивільну службу — мінімум десять місяців, сезонні робітники — мінімум шість місяців).

Безробітними вважаються наймані працівники, тимчасово не мають роботи тривалістю понад 15 годин на тиждень, і які шукають можливість трудової зайнятості принаймні п’ятнадцять годин на тиждень з обов’язковою сплатою внесків до каси соціального страхування. Вони повинні активно шукати робоче місце, довести настала непрацездатність, бути в необмеженій розпорядженні ринку праці і виявляти готовність до роботи, прийнятним чином компенсує заробіток, якого вони втратили. За певних умов Відомство з питань праці відшкодовує підвищені витрати на забезпечення життєвих потреб, наприклад, у формі виплати підйомних, фінансової допомоги на перехідний період до першої зарплати, допомоги на купівлю робочої одягу і робочих інструментів, пайової участі у витратах на транспорт, надбавки до зарплати при тривалій роботі не за місцем проживання та витрат на переїзд. Воно або виплачує дотації, або бере всі витрати на себе.

Відомство з питань праці страхує одержувачів допомоги і допомоги по безробіттю або матеріальної допомоги в системі обов’язкового медичного та пенсійного страхування, а також страхування на випадок необхідності догляду при хворобі або в старості.

Термін виплати допомоги по безробіттю залежить від тривалості роботи з обов’язковою сплатою страхових внесків в останні сім років і віку індивідуума в момент, коли у нього з’явилося право на одержання допомоги. Це право не може бути задоволена, якщо після його появи минуло чотири роки. Воно втрачається також при досягненні 65 років.

Розмір допомоги по безробіттю залежить від середньої номінальної тижневої зарплати особи (що підлягає обов’язковому страхуванню) в останні 52 робочі тижні (у сезонних робітників — 26 тижнів) до появи права на нього. З цієї тижневої номінальної зарплати віднімаються внески, що сплачуються зазвичай в каси соціального страхування. Безробітні, які мають мінімум одну дитину, отримують як допомога по безробіттю 67% від цієї розрахункової «чистої» зарплати, інші безробітні — 60%. Якщо безробітний у період, коли йому належить за законом допомогу з безробіття, займається менше 15 годин на тиждень підробітками, то одержуваний їм таким чином додатковий дохід за вирахуванням податків, внесків до каси соціального страхування, витрат на розсилку резюме, а також не обкладається податками суми у розмірі 20% від місячного допомоги по безробіттю або, відповідно, мінімальної суми додається до допомоги по безробіттю.

У тих випадках, коли безробітні не виконують свої обов’язки, їх можуть на якийсь час або повністю позбавити допомоги по безробіттю.

Соціальна допомога з материнства. У Німеччині надається допомога жінкам з материнства. Кожна жінка як майбутня мати має особливий захист від небезпеки на робочому місці, а також від звільнення в період чотирьох місяців перед народженням дитини і чотирьох місяців після пологів. Терміни захисту матері на 6 тижнів перед пологами і 8 тижнів після них дають жінці змогу займатися дитиною. При ранніх пологах, а також при народженні близнюків термін захисту матерів продовжується до 12 тижнів після пологів. У цей період жінка одержує допомогу із материнства. Після цього вона може отримати відпустку й допомогу на виховання дитини.

Для отримання допомоги з материнства жінка повинна мати страховий і трудовий стаж. У період між 10-им та 4-им місяцями перед пологами вона повинна бути щонайменше 12 тижнів застрахованою на випадок хвороби (страховий стаж) або працювати (трудовий стаж). Розмір допомоги з материнства залежить від «чистої» заробітної плати жінки в останні три календарні місяці або останні 13 тижнів перед початком терміну захисту (перед пологами). Цей розмір становить щонайбільше 5 Євро на день. Якщо середня «чиста» заробітна плата жінки вища, вона отримує різницю від роботодавця. Він мусить виплатити цю суму як дотацію до допомоги з материнства.

Якщо жінка не працює, але в установленому законом порядку застрахована і має право на кошти у разі хвороби, розмір допомоги з материнства відповідає розміру коштів на випадок хвороби.

Коли жінка безробітна і має право на кошти у разі безробіття, то розмір допомоги з материнства відповідає сумі тієї чи іншої виплати по безробіттю, яку вона отримувала перед початком терміну захисту.

Коли жінка не застрахована ні приватно, ні в установленому законом страхуванні на випадок хвороби, але до початку терміну захисту працювала або займалася домашньою роботою, то застосовується такий порядок: вона одержує допомогу з материнства з коштів федерації, але щонайбільше 80 Євро на місяць, і їх виплачує Федеральне страхове відомство. Ці та інші правові основи містяться в Законі про допомогу з материнства.

22