Заходи, які підвищують стійкість роботи об'єктів зв'язку: заглиблення, кільцювання ліній, побудова обхідних каналів, дублювання одних засобів зв'язку іншими.

Висновки щодо оцінки стійкості об`єкта робимо на підставі визначення комплексного впливу ударної хвилі, світлового випромінювання і вторинних факторів ураження, а також радіоактивного зараження на його території. Найбільш слабкими місцями на об`єкті, які руйнуються в першу чергу є адміністративні забудови, складські приміщення, система комунікацій, далі при дії вищих за значеннями надлишкових тисків руйнуються каркаси виробничих будівель, при яких потрібна зупинка виробництва для виконання капітального ремонту (випадок одержання об'єктом середніх руйнувань).

Критичним вважається надлишковий тиск, що витримується в заданих умовах найбільш вражаючим елементом об'єкта, який раніше за інших втрачає здатність опиратися і виходить з ладу, викликаючи часткову або повну зупинку виробництва.

Для встановлених рівнів руйнування елементів об'єкта оцінюємо ймовірні матеріальні втрати виробництва за всіма основними фондами: на об`єкті критичний стан забудов, без капітального ремонту не можливе їх використання; порушення роботи систем електропостачання, подачі газу, пари тощо; наявні втрати верстатного, технологічного і лабораторного устаткування тощо.

Важливим критерієм стійкості роботи об'єкта в умовах радіоактивного зараження є максимальна припустима доза опромінення, яка не призводить до втрати працездатності людей і захворювання їх променевою хворобою .

Оцінку стійкості роботи об'єкта в цілому здійснюємо за:

- рівнем стійкості елементів об`єкту досить низький (особливо адміністративного комплексу підприємства);

- виробничого персоналу забезпечений в повному обсязі засобами захисту від ОМП;

- матеріально-технічного забезпечення виробництва при тимчасовому порушенні постачань перебуває в задовільному стані;

- виконання відбудовних робіт можливе при залученні невоєнізованих формувань обласного масштабу;

- керування об'єктом здійснюється на високому професійному рівні.

Побудова систем централізованого оповіщення

Система централізованого оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій в Україні (далі – система централізованого оповіщення) побудована, як і у всіх пострадянських країнах, з урахуванням досвіду Другої світової війни за командно-сигнальним принципом та зорієнтована на доведення сигналів оповіщення в особливий період.

Діяльність єдиної державної системи цивільного захисту України спрямована на захист населення і територій від загрози та виникнення надзвичайних ситуацій у мирний час, тому на сучасному етапі, окрім доведення сигналів, система централізованого оповіщення повинна також забезпечити доведення до центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання, сил цивільного захисту та населення інформаційних повідомлень про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, своєчасне і достовірне інформування про фактичну обстановку і вжиті заходи.

Існуюча система централізованого оповіщення не враховує зміни суспільних відносин, особливо, що відбулися за період становлення та розвитку України як незалежної держави, зокрема:

-зміни в структурі центральних та місцевих органів виконавчої влади;

-перебудову системи цивільного захисту та прийняття нових законодавчих та нормативно-правових актів у цій сфері;

-суттєві зміни в структурі сил реагування на надзвичайні ситуації та їх правовому статусі;

-зміни економічно-правових відносин між суб’єктами, задіяними для забезпечення оповіщення (зміни форм власності, утворення нових тощо);

-технічні засоби оповіщення, що використовуються в діючій системі централізованого оповіщення, відпрацювали встановлені терміни експлуатації і, як наслідок, постійно збільшується кількість технічних несправностей;

-технології оброблення і передачі інформації, що використовуються в діючих системах централізованого оповіщення, морально застаріли;

-використання на окремих ділянках застарілих зразків апаратури оповіщення, що працює за аналоговим принципом, стало неможливим у зв’язку із впровадженням сучасних цифрових телекомунікаційних систем і систем комутації;

-застарілість мережі національного проводового радіомовлення призвела до різкого зменшення кількості радіоприймачів та, як наслідок, зменшення кількості населення, яке отримує повідомлення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій;

-технічні характеристики апаратури, що використовується для оповіщення населення, не співпадають з технічними характеристиками сучасних побутових електронних пристроїв приймання аудіовізуальної інформації, які використовує більшість населення, що не дозволяє їх використання в системі оповіщення;

-автоматизовані системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення, якими на сьогодні обладнуються об’єкти підвищеної небезпеки, практично не інтегровані зі спеціальними, локальними та об’єктовими системами оповіщення, оскільки побудовані на принципово нових технологіях.

Таким чином, існуюча система централізованого оповіщення неспроможна забезпечити виконання покладених на неї завдань у повному обсязі та потребує розвитку і технічної модернізації з врахуванням сучасних технологій, змін у суспільстві, що відбулися за період становлення і розвитку України як незалежної держави.

Практичний досвід розв’язання подібних проблем у передових країнах світу свідчить, що система оповіщення у цих країнах будується з врахуванням сучасних технологій.

Так, у Японії система оповіщення про землетруси в автоматичному режимі отримує сигнали від мережі датчиків і метеорологічних станцій, розміщених по всій території країни, розраховує силу землетрусу та здійснює пряме включення національного телебачення. Більшість населення Японії отримує оповіщення про землетрус щонайменше за одну хвилину, що дає можливість своєчасно покинути небезпечні приміщення або місця та врятувати багато життів.

З 2007 року до системи оповіщення про катастрофи приєдналися оператори мобільного зв’язку. В автоматичному режимі на телефони розсилаються повідомлення про те, що очікується катастрофа (землетрус, цунамі тощо).

З метою поширення інформації про небезпеку населення є можливість використовувати Internet. Для цього всі японські оператори відкрили спеціальні web-сторінки, дошки оголошень.

Також в цій країні здійснюється реєстрація мобільного терміналу в місцях їх тимчасового перебування незалежно від приналежності до оператора мобільного зв’язку з можливістю отримання екстрених повідомлень.

У США вирішили замінити сирени, що до цього використовувалися для оповіщення про катастрофи по всій країні, повідомленнями на телефони.

Функція отримала назву “безпровідні попередження про надзвичайні ситуації”. Система транслює три типи запобігань: для торнадо та інших бурь; президентське оповіщення про введення в країні надзвичайного стану; оповіщення про зниклих дітей.

При отриманні sms-повідомлення на дисплеї телефону відображується його короткий зміст, що супроводжується мелодією, відмінною від стандартних мелодій дзвінка користувача. Безкоштовні повідомлення відправляються на усі телефони в тому районі, де було попередження про торнадо, звичайно, за умови, що вони знаходяться в радіусі дії вежі.

Тобто, якщо людина знаходитиметься у зоні, що може постраждати від торнадо, вона отримає sms-повідомлення, незалежно від того, де офіційно проживає.

У Російській Федерації до основних напрямків подальшого розвитку цивільної оборони належить удосконалення системи оповіщення шляхом підтримання в постійній готовності системи централізованого оповіщення населення і нарощування мереж локальних систем оповіщення, модернізація системи оповіщення на базі широкого впровадження оптико-волоконної техніки, цифрових технологій можливостей мобільного зв’язку та супутникових систем передачі інформації, в тому числі з автономним енергозабезпеченням, розвиток загальноросійської комплексної системи інформування і оповіщення населення в місцях масового перебування.

Вищезазначений аналіз стану існуючої системи централізованого оповіщення в Україні та практичного досвіду інших країн світу свідчить про актуальність проблеми і нагальну необхідність її розв’язання.

У разі відхилення Кабінетом Міністрів України політичної пропозиції не буде підстав для внесення відповідних змін до чинного законодавства з питань оповіщення та інформування органів виконавчої влади, сил цивільного захисту, суб’єктів господарювання та населення, які необхідно здійснити сьогодні, враховуючи зміни, що відбулися у структурі центральних та місцевих органів виконавчої влади, в економічно-правових відносинах між суб’єктами, задіяними для забезпечення оповіщення (зміни форм власності, утворення нових тощо).

Відсутність відповідних законодавчих актів не дозволить здійснити відповідну модернізацію існуючої системи централізованого оповіщення та створення на її базі автоматизованої системи централізованого оповіщення з використанням сучасних технологій та залученням до оповіщення населення операторів мобільного зв’язку на безоплатній основі.