- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни херсонський національний технічний університет Кафедра товарознавства, стандартизації та сертифікації
- •Методичні рекомендації
- •Загальні вказівки до виконання лабораторних робіт
- •Лабораторна робота № 1 вивчення особливостей будови різних видів і типів вовни
- •9.1. Короткі теоретичні відомості
- •9.1.1. Види вовни в залежності від походження
- •9.1.2. Види вовни в залежності від способу знімання її з тварин
- •9.1.3. Види вовни в залежності від часу стрижки
- •9.1.4. Типи вовняних волокон
- •9.2. Експериментальна частина
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 2 контроль якості немитої вовни
- •2.1 Короткі теоретичні відомості
- •2.1.1. Контроль якості вовни, яка надходить на виробництво та відбір кіп для контрольного класування
- •2.1.2. Контрольне класування
- •2.1.3. Визначення виходу митої вовни з немитої
- •2.2. Експериментальна частина
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 3 контроль якості митої заводської вовни
- •3.1. Короткі теоретичні відомості
- •3.1.1. Особливості контролю якості вовни після промивання
- •3.1.2. Відбір зразків для проведення лабораторних випробувань
- •3.2. Експериментальна частина
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 4 контроль якості відходів вовняної промисловості
- •4.1. Короткі теоретичні відомості
- •4.1.1. Обробка виробничих волокнистих відходів
- •4.1.2. Лабораторні випробування відходів
- •4.2. Експериментальна частина
- •Контрольні питання
- •Список використаної літератури
Загальні вказівки до виконання лабораторних робіт
1. Перед виконанням роботи студенти повинні вивчити матеріал, що відноситься до теми роботи по конспекту лекцій і рекомендованій літературі.
2. До виконання лабораторних робіт студенти допускаються після інструктажу по техніці безпеки праці і пожежної безпеки в лабораторії в цілому і на кожному робочому місці.
3. Після виконання лабораторної роботи студенти оформляють звіт в індивідуальних лабораторних журналах, де повинні міститися: мета роботи, основні відомості, завдання для виконання роботи, початкові дані, результати згідно завдання і висновки.
4. По кожному розділу курсу, закріплюваному відповідною лабораторною роботою, студенти самостійно відповідають на комплекс контрольних питань, які допоможуть глибше засвоїти матеріал, що вивчається.
5. Лабораторну роботу кожний студент захищає індивідуально, за результатами захисту проставляється залік.
6. Загальний залік по лабораторних роботах виставляється за наявності звітів і захисту кожної лабораторної роботи.
Лабораторна робота № 1 вивчення особливостей будови різних видів і типів вовни
Мета роботи - вивчити види вовни в залежності від походження, від способу знімання її з тварин, від часу стрижки, а також структуру волокон вовни і різні типи вовняних волокон.
9.1. Короткі теоретичні відомості
9.1.1. Види вовни в залежності від походження
В залежності від походження розрізняють вовну овечу, козячу, верблюжу, коров'ячу, кролячу та ін.
Козяча вовна. В залежності від породного походження кіз одержувану з них вовну підрозділяють на козячий пух, однорідну і неоднорідну козячу вовну.
Козячий пух отримують з кіз пухових порід. Козячий пух має ряд цінних властивостей: малу теплопровідність, м'якість, хорошу валкоздатність, високу міцність і легкість. Тонина пуху 15-19 мкм, а іноді 10-12 мкм. Довжина пуху досягає 80-110 мм. Козячий пух отримують вичісуванням або збирають під час линьки кіз. У середньому з однієї кози отримують від 200 до 400 г пуху.
Козячий пух широко використовують у виробництві фетрових виробів, головних уборів, а також для вироблення трикотажних і пухов’язальних виробів, особливо для виготовлення пухових хусток.
Однорідну козячу вовну зістригають з вовняних кіз ангарської породи. Однорідна козяча вовна складається з перехідних волокон, що відрізняються великою довжиною (120-200 мм і більше) і слабкою звитістю. Тонина вовни становить 25-37 мкм. Перехідні волокна однорідної козячої вовни утворюють хвилясті коси. Колір вовни білий, блиск сильний, шовковистий. Вовна ангорських кіз відрізняється високою міцністю і слабкою валкоздатністю, що пояснюється гладкою поверхнею козячого вовняного волокна, Настриг вовни з однієї кози 2,5 – 3,0 кг, вихід м'якої вовни досягає 80-85%. Однорідну козячу вовну використовують для виготовлення плюшу, трикотажу, драпіруючих і облицювальних тканин, а також для ковдр і килимових виробів.
Неоднорідну козячу вовну зістригають з кіз місцевих грубововняних не покращених порід. Кози цих порід у нашій країні найбільш численні і зустрічаються у багатьох країнах, але основна маса їх зосереджена в гірській, пустельній і напівпустельній зонах. Таких кіз розводять для одержання молока, м'яса, вовни, шкіри та хутра.
Вовна грубововняних кіз неоднорідна: складається з двох різко різних типів волокон - пухових, тониною 15-17 мкм і довжиною 40-70 мм і остьові, тониною 70-90 мкм і довжиною 70-140 мм. Вихід вовни після промивання 85-95%. Настриг вовни від 300 до 700 г і начісування пуху від 50 до 150 г. Вовна характеризується низькими технологічними властивостями, у зв'язку з чим використання її обмежене: в основному для виробництва технічних і грубововняних валяльних виробів.
Верблюжа вовна. Верблюжу вовну отримують з одногорбих і двогорбих верблюдів. Вовна, що знімається вичісуванням з молодих, які ще не працювали, верблюдів, називається тайлаком. Ця вовна м'яка, тонка, складається майже цілком з пуху довжиною 40-60 мм і за середньою тониною близька до тонкої вовни. З одного верблюда знімають до 3 кг тайлака в рік. Вовна дорослих робочих верблюдів груба, сильно збита. Річний настриг складає з одногорбих верблюдів до 3 кг, з двогорбих - до 5,5 кг. Верблюжа вовна міцна на розрив, пружна. Велика частина вовни має косичну будову. Тонина остьових волокон 50-75 мкм, перехідних - 30-50 мкм, пухових - 18-29 мкм. Верблюжа вовна може бути від світло-коричневого (бежевого) до темно-коричневого кольору.
Тайлак використовують для виготовлення хусток, шарфів, светрів та інших трикотажних виробів.
У грубосуконному виробництві верблюжу вовну додають в суміші для вироблення сірого шинельного сукна для підвищення міцності пряжі і тканини. Її так само використовують при виготовленні ковдр, килимів і деяких видів тканин.
Коров'яча вовна. Її отримують під час линьки корів, довжина вовни 30-40 мм, а тонина 40-70 мкм. Коров'яча вовна має хорошу валкоздатність, тому її використовують у валяльно-повстяній промисловості.
Заяче і кроляче волосся і пух. Заяче і кроляче волосся отримують зі шкур зайців і кроликів. Шкурки кролів в залежності від характеру і стану волосяного покриву підрозділяються на хутряні та пухові. Хутряні вважають шкури кролів з нормальним і коротким волосяним покривом, придатним для вироблення хутряних виробів. Висота волосяного покриву 25-40 мм. Шкурки зайця бувають тільки хутряними.
До пухових відносять шкурки кролів пухових порід, волосяний покрив яких складається з довгих тонких пухових волокон. Довжина пуху досягає 80-120 мм, а тонина 15-18 мкм. Волосяний покрив зайців, хутряних і пухових кроликів є цінною сировиною для виготовлення високоякісних фетрових виробів, велюрових капелюхів.
Овеча вовна. Найбільший інтерес для народного господарства представляє овеча вовна, яка складає близько 98% від загальної кількості споживаної промисловістю вовни (докладні відомості про неї будуть наведені нижче).
